За звичайним їхнім сніданком Кет замислено жувала висококалорійний бутербродище і мовчала. Мимо її вух пролітало безмежне мамине нарікання...Анжела не відповідає на набридливі дзвінки, на новій роботі(мама працює в лікарні, кхм)Свєті підвищили зарплату, а їй ні...Колянчику, не сиди на уроці культури в іграх...І так далі, і так далі...
Про ту пригоду жодна з них не обмовилась словом. Звичайно, бо Кет затято шамотіла  булкою, а мама просто не встигла...Недопивши охололе какао, Кет отримала дошкульне зауваження щодо зачіски, якої не було і сонно побігла перевдягатись. Натягнувши першу ліпшу теплу блузку, і замалі, розмальовані братом, джинсики, вхопила легкий ранець в одну, неповороткого Кольку в іншу руку, помчала до школи.
"Фу-ух, на жаль, не спізнилась", — пробубоніла вона до себе і, шмякнувшись на одну з довжелезних лавок, байдуже спостерігала як малюки галасливо кружляють навколо її брата.
Потім злісно вхопила ранець, шарпнула вхідні бляклі двері і опинилась в коридорчику з вицвілими плакатами на стінах. Критично оглянула себе у великому не зовсім чистому дзеркалі. Незважаючи на початок листопада, було ще надзвичайно тепло і, окрім дітлахів, ще ніхто не закутувався в моднячі короткі курточки, і не вдягав теплі  затишні шапочки. Грюкнувши вхідними дверима, коридором промчалось ошаліле хлоп'я. Кетік оглянула своє обличчя. Вона ще не користувалась косметикою та і не прагнула паплюжити своє неідеальне личко тою гидотою.  Зневажливо зиркнула на свої рожеві обгризені нігті і помарширувала коридором. Як завжди, зіткнулась з вічно замріяним Андрієм Валерійовичем, випадково вибила в нього м'яч і, вибачившись, звернула в кабінет Еnglish language.
Проминувши галасливу компашку вічно регочущих хлопчаків, що скупчились навколо їхнього попурі геймера Влада, шпурнула ранець зі всієї сили на останню парту.
— Е-ей, полегше, дівонько! — з-під їхньої спільної парти вигулькнула кучерява голова Ніки. Дов'язуючи довгі шнурки на кедах, вона спідлоба огледіла подругу.
— Гм...Училка попре тебе із класу. — Ніка значуще підняла палець.
— Разом із тобою. — огризнулась Кетька, зиркнувши на Нікину тісну блузочку із глибоким V-подібним вирізом. Нікітос, спостерігши погляд, розреготалася. Було ще тільки за 15 хвилин до інглішу, Кет неприязно гляділа на подурілих однокашок, аж поки лп не вхопила її за руку й не виволокла з класу.
— Ти чого не цеє...— намагалась сформулювати питання Ніка, тріпаючи себе по щоці.
Кетька щільно притиснулась спиною до холодної стінки.
— Це ти чого?Я нічого...— буркнула вона.
— А?Ну...Так...Добре.Шикарна виявилась тревел, — Ніка солодко потягнулась і опустилась на пластиковий стільчик, який хтозна-чому тут опинився. — Ми тусили в фешн-локєйшн, відірвались на концерті, м-м, як їх там..."Антитіла"!Посиділи в "Dream sky", "ПЛАНЕТІ", "Цапі"... Та ще в декількох 16+...М-м...Ну і, як завжди, я з'їла більше всіх морозива. — вона посміхнулась і трішки винувато подивилась на Кет.
— Значи-и-ить це в тебе так склались обставини...Ні подзвонила, ніщо!Вони теж мої друзі...Дякую тобі красно!— напустилась на неї Кетік.
— Неправда, я відправляла тобі голосовуху. Тим більше графік змінився і я вже була в Чернігові. Ну і ще твій Коляшка сказав, що ти зайнята ремонтами і воно тобі ні до чого. — захищалася Вероніка, щоки у неї розпашілись, блузка оголила її ще більше.
Кетька ображено відвернулась, замислилась і з обуренням в голосі вигукнула: "Чортівня!Чортів за$ранець!"
Ніка, почувши це, єхидно розсміялась:
—Та ну, братик весь в тебе!
— Невдалий жарт.— огризнулась Кет, обдумуючи майбутню помсту.
— Ну Кетік, кицю, хороша моя... — Ніка підхопилась і, підійшовши до подружки, обняла за плечі. — Ви-ибач, все сталось так раптово, я розгубилась і послала той тупий меседж, і взагалі...А ще...Білявий питав про тебе...Ну?Я більше не-е бу-уду... — схлипнула вона.
— Ну добре, побачимо. — звільнила руки Кет, але потім, помітивши, що Ніка плаче, пригорнула до себе. — Ну все-е, все. Не плач!Заспокойся. Я прощаю.
Ніка витирала сльози, ретельно розмазуючи туш.
"Прощаю!" — крикнула їй на вухо Кет. Ніка весело засміялась і лукаво позирнула на Кетік.
— Я знала що ти це зробиш!
— Тобі краще дізнатися як ти зараз виглядиш! — перебила її Кетік, тягнучи до виходу.
— Ой, ноу, в мене є. — відказала Нікітос, порпаючись у кишенях спортівок. Видлубавши люстерце, вона зазирнула і ахнула.
"Я знала що так буде." — шморгнула носом Ніка і заметушилась в пошуках косметички. Кетька згадала, що інструменти краси знаходяться в "мішку" Нікітоса, Ніка ж помчала до туалету.
Причовгавши до кабінету, Кет вхопила Нікині речі і рвонула з класу. В дверях вона зіштовхнулась зі зграєю хлопчаків і щосили гепнулась додолу, не забувши захистити дупку косметичкою подруги. Хлопці заволали щось безсоромне, підняли на глум ту тупу незграбу Кетік Маляфку і подались на свої місця. Кетька, презирливо скрививши губи, вискочила з кабінету. Дивно що урок тривав вже 10 хвилин, а милої сором'язливої Дарини Петрівні ще не було. Та найдивніше те, що оте кляте прізвисько Маляфка з різноманітними епітетами-матюками переслідує її уже 8 років. А все почалось з першого класу, коли одна дурнувата дівчина і її запеклий ворог,  кинула цю фразу. Тепер це дівчисько її найкраща подруга. Хоч Кетька і не була найменшою за ростом в класі, але Ніка, здається, напророкувала подружці найліпше майбутнє: в 9 класі  мріяти про 1.60  було не доволі кепсько. В той же час Ніка мала фігуру супер-моделі. 1.83...Ахах. Худа і кістлява. Факт, майже на кожній перерві хрумтіла "Flintom" і "ХРУСteam". Ще й годувала ними Кетьку під приводом: "Не будеш їсти — не виростиш". Та факт залишається фактом: вони були і будуть специфічними подругами.
Вкинувши до туалетної кімнати пакетик з різноманітними жіночими штучками, Кетька терпляче тупцювала в темному коридорі із такими ж наліпками на облуплених стінах. Через хвилину з жіночого туалета вискочила відреставрована Нікітос, весело розмахуючи косметичкою. В той ж момент мимо них пронісся високий цибатий  хлопчисько, високо підкидаючи ноги. Помітивши Кетік, він відчайдушно мекнув щось на кшталт "Маляфка #@@#%" й заскочив до них в клас. Ніка, всівшись з ногами на той самий стільчик, ретельно підводила невдалу стрілку і сердито пихтіла. Бахнули двері кабінету англ. мови і коридором прогупав той самий двоногий.  Нікітос округлила вузькі очі і фальшиво перекривила хлопака: "Ке-е-етік Мя-яляфкя!".
В ту ж мить пластиковий стілець під нею хитнувся і дві з ніжок поїхали вправо.  Ніка гепнулась на підлогу з оглушливим ревом. Хлопець, перелякано озирнувшись, раптом просковзнувся і розпластався долі, впоперек вузькому коридорчику, що розташовувся справа від нього.
"Що ти собі дозволяєш?" — пролунав обурений викрик вкотре запізнілої Дарини Петрівни, а  для них всього лиш двадцятирічної дівчинки Дашки. Кет не хотіла слухати відчайдушний лепет того довготелесого та миле квоктання Дарини, вона впіймала руку подруги, що завзято щупала кишені джинсів в пошуках вцілілого (чи ні) айфона, і потягла до кабінету.
"Де він?" — розпачливо ойкала Ніка.
"Пішов до класу!" — злилась на подружку Кет.
"Айфон?"
"Ні, хлопець!" — штовхаючи Ніку до парти, прошипіла Кет.
Пролунав дзвінок на перерву.