Вечность
Гремела рояль... Стенала гитара Испуганно мышь Взобралась на шкаф И хрупкие руки Взлетали, порхали И чистый здесь воздух Для смертного — яд. Небесного вида Златая цепочка Немного касалась Клавиш земных, Прозрачное тело, Вновь, вновь наклонялось Горели алмазы Очей голубых. Звенели тревожно соседские Окна. Плакаты старинных прелестных девиц. Глаза у девчонки отчаянно мокли. И фото живой ее падали ниц. Как узкие плечи Молитву шептали И как аромат Изогнутых ресниц Лелеял, так нежно Они трепетели. И ветер невольно Услышя, утих. За мерзлым оконцем. Лучи улыбают. Усталое солнце Взлетело уввысь. И призрака дева Утром растает. Но время зовет Ее вновь повторить. И будут ее Нежные пальцы Так трепетно гладить Струны души. И ветер, и дождь Безсило увянут. Заклятая дева, Закон не руши.
2021-01-24 13:34:33
18
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
АdSSkaуа Su...renь
благодарю, приятно, что не пролазишь мимо))😌😻😽
Відповісти
2021-01-24 14:50:28
Подобається
Паша Магомедов
Поэзия Безумной , красоты Только смысл грустные , Очень А так всё Превосходно .
Відповісти
2021-02-01 10:27:15
1
АdSSkaуа Su...renь
@Паша Магомедов спасибо Вам))☺
Відповісти
2021-02-01 13:08:17
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2566
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1971