ОНА
Я — никто. И я не художник. На ногах моих пыль. А на сердце — Она. Я любил очень редко. Обычный сапожник. А Она — это облик. Чистоты и добра. Я хранил. То ужасное знанье, Что не я ее спутник, И Она не звезда. Но скрипело на сердце И шипели гадюки: "Полюби и возьми, она так слаба". Плача, тихо стеная я спустился ко рву Безграничное счастье Только в нем я найду Ведь она не любила, Посмеялась, ушла. Мое ж сердце на части Разорвать...Не смогла.
2021-01-09 14:23:26
9
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5303