ОНА
Я — никто. И я не художник. На ногах моих пыль. А на сердце — Она. Я любил очень редко. Обычный сапожник. А Она — это облик. Чистоты и добра. Я хранил. То ужасное знанье, Что не я ее спутник, И Она не звезда. Но скрипело на сердце И шипели гадюки: "Полюби и возьми, она так слаба". Плача, тихо стеная я спустился ко рву Безграничное счастье Только в нем я найду Ведь она не любила, Посмеялась, ушла. Мое ж сердце на части Разорвать...Не смогла.
2021-01-09 14:23:26
9
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2390
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5296