ОНА
Я — никто. И я не художник. На ногах моих пыль. А на сердце — Она. Я любил очень редко. Обычный сапожник. А Она — это облик. Чистоты и добра. Я хранил. То ужасное знанье, Что не я ее спутник, И Она не звезда. Но скрипело на сердце И шипели гадюки: "Полюби и возьми, она так слаба". Плача, тихо стеная я спустился ко рву Безграничное счастье Только в нем я найду Ведь она не любила, Посмеялась, ушла. Мое ж сердце на части Разорвать...Не смогла.
2021-01-09 14:23:26
9
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1878
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9461