ОНА
Я — никто. И я не художник. На ногах моих пыль. А на сердце — Она. Я любил очень редко. Обычный сапожник. А Она — это облик. Чистоты и добра. Я хранил. То ужасное знанье, Что не я ее спутник, И Она не звезда. Но скрипело на сердце И шипели гадюки: "Полюби и возьми, она так слаба". Плача, тихо стеная я спустился ко рву Безграничное счастье Только в нем я найду Ведь она не любила, Посмеялась, ушла. Мое ж сердце на части Разорвать...Не смогла.
2021-01-09 14:23:26
9
0
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9568
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
7200