Потяг
Агнія Бурне
Ну ось! Скiнчились цi три днi I я з квитком в руках чекаю потяг, Але чомусь так сумно, прикро так менi, Що на собi я ладна рвати одяг. З тобою залишитись хочу я понад усе Наповнити життя твое собою Та ти мовчиш, мене ти садиш на цей рейс Ти зрозумiти дав, що я одна, що не з тобою Я зазираю у твої блакитнi очi З надiєю побачити у них бажання, Але я знаю, ти мене не хочеш В твоїх очах говорить лиш мовчання... I я поїду знов туди до дому, А ти лишишся тут з своїм життям. Чому так? Менi досi не вiдомо. Ми їдем в рiзних потягах i по своїм путям...
2019-06-17 07:47:45
2
0
Інші вірші поета
ЖУК ТА БЛОХА БЕРІЗКА Загублене серце Ти - спогад
Інші поети
Gamila
@mariam_wael_2evw
Cammie
@Cammie
Sweet_ k452
@sweet_452
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1940
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1823