Потяг
Ну ось! Скiнчились цi три днi I я з квитком в руках чекаю потяг, Але чомусь так сумно, прикро так менi, Що на собi я ладна рвати одяг. З тобою залишитись хочу я понад усе Наповнити життя твое собою Та ти мовчиш, мене ти садиш на цей рейс Ти зрозумiти дав, що я одна, що не з тобою Я зазираю у твої блакитнi очi З надiєю побачити у них бажання, Але я знаю, ти мене не хочеш В твоїх очах говорить лиш мовчання... I я поїду знов туди до дому, А ти лишишся тут з своїм життям. Чому так? Менi досi не вiдомо. Ми їдем в рiзних потягах i по своїм путям...
2019-06-17 07:47:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2581
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4897