- Саня, якого дідька? - невдоволено бурчав Олег плентаючись позаду товариша.
Дорогі костюми, білі сорочки, солідні краватки, в такому одязі слід ходити на корпоративи, а не пробиратись по порослій бур'янамии галявині.
Олег скривив від невдоволення свій фейс так, ніби з'їв гарний пучок полині.
- Де ми, чорт забирай?
Блакитні очі молодого бізнесмена оглядали безлюдну місцину. Тут бур'ян, там бур'ян і лише попереду виднівся ліс.
Спокійно, не оглядуючись друг прямував своїм маршрутом.
- Саня, ти що, оглух? Я тобі зараз швидко вуха прочистю!
Олег схопив товариша за руку, а той зупинився і з залізним спокоєм глянув на нього. Це дуже здивувало хлопця, адже Саня мав запальний характер, а тут сама врівноваженість.
- Ти, куди це мене ведеш?
- Не знаю, але нам потрібно саме туди. - невидавивши з себе жодної емоції, друг тицьнув вказівним пальцем вперед.
- Чуваче, ти мене лякаєш. - поділився правдою Олег. - Я нічого не пам'ятаю. Як ми сюди потрапили?
Мізки охопив туман. Хлопець чекав відповіді від свого друга, але той її не мав, або і мав, але мовчав.
- Зі мною теж саме відбувається. - пробіглась коротенька пауза - Але в нас не має часу на спогади. Ми маємо звідси вибратись. Тому, давай іти далі.
Олегові здавалась досить дивною поведінка товариша. Щось ніби не так. Якось по іншому він себе поводить, про те жага до якомога швидшого повернення до цивілізації змусила бізнесмена іти слідом за другом.
Двоє солідноодягених людей увійшли в дрімучий ліс. Маршрут тримали за витоптаною стежиною.
- Я трішки пригадую... - Олег насупив чоло від спогадів. -  В мене ж днюха була! Ми сиділи в клубі. Гарно, ще так відривались. Пили все підряд. Пам'ятаєш?
- Так. - підтвердив друг необертаючись до співрозмовника.
Олег чесав позаду Сані вдивляючись йому в спину.
- А що ж потім? Ми вирішили зганяти до лісу? Чи хтось нас сюди привіз? За такі жарти я всі зуби повибиваю, ось тільки дізнаюсь чиїх це рук справа.
Товариш мовчки йшов вперед.
Ліс стояв оповитий мертвою тишою. Не було чутно співу птахів, повівання вітру, шуму дерев. Суцільний спокій.
Олег все ще з нерозумінням оглядав старі дуби, які стояли навколо нього.
Земля змокріла від нещодавнього дощу. Взуття Олега вкрилось багнюкою.
- Трясця твоїй матері! Ці черевики коштують 200 баксів. Вважай, що гроші на вітер викинув!
Він чекав, що друг скаже йому щось у відповідь, але ні. Саня продовжував грати в мовчанку.
На здивування, хлопці виявились не одні в лісі. На їхньому шляху трапився чоловік похилого віку.
Старенька подерта куртка, брудні штани та втомлений від роботи погляд.  Неважко було здогадатись що ця людина з села, а можливо навіть і живе в цьому лісі. А доповнював правильність думки, кінь з стареньким возом.
Старець стояв позаду свого транспортного засобу і з сумом дивився на колесо, яке застряло в калюжі.
Побачивши молодиків очі чоловіка блиснули з надією.
- Добрий день, люди добрі. - втомленим голосом промовив старець. - Дякувати Богу, ви трапились на моєму шляху. Віз застряг в багнюці. Я сам тут не впораюсь. Допоможіть підпихнути, щоб мій кінь зміг виїхати.
Саня обернувся до друга.
- Що скажеш?