Нарешті він вибереться з цієї незрозумілої місцини.
З гуркотом відчинились двері. Дивлячись собі під ноги, бізнсмен заліз в автобус.
- Гей, водило, газуй на Черкаси! - жваво вигукнув Олег.
Очі хлопця перевели погляд з підлоги на водія. Різко по тілу пролетів страх. Всередині відразу все похололо.
В червоній шкіряній куртці та такого ж кольору фурашці, за кермом сидів живий мрець. Замість звичного обличчя кидався в очі темно-зелений череп. На місці очей, віяли порожнечею глибокі впадини, в яких оселилась темрява. Кістяні пальці трмали кермо.
- В нас інший маршрут, хлопче. - хриплим, нелюдським голосом відповів нечистий.
Довго не роздумуючи ненажарт переляканий Олег вирішив дати задню, але двері відразу зачинились.
- Допоможіть!
З диким тремтінням руки били по тонованому склі, але все марно.
Сповнені страху очі забігали по салону.
Цей автобус був не таким, як інші звичайні автобуси. В ньому не було пасажирських сидінь, лише одне - металеве крісло, яке нагадувало електричний стілець.
- Аааа! Саняяя! Рятуууй! - несамовито волав Олег.
Просто з підлоги, посеред автобусу, виросло дві нечисті постаті. Це були такі ж самі скилети, як і водій, але одягнені в чорне.
В обох потвор, на лівій руці виднівся намотаний металевий ланцюг.
Бісові відроддя стрімко наближались до бізнесмена.
Від їхніх зелених черепів повівало мертвячим сморідом.
Жах настільки сильно пробирав Олега, що йому здавалось, що він тут і вмре зараз.
Кістяні пальці схопили хлопця за руки.
- Відпустіть! Що ви робите?! Ні!
Скилети потягли хлопця по салону в край.
З нелюдською силою вони всадили Олега на металеве крісло.
В один такт, синхронно, ніби до цього довго репетирували, потвори розмотували з руки ланцюг.
Нелюдські створіння привязали хлопця до його місця.
З гуркітом та скрипінням відчинились двері. Спокійно, як майже завжди зберігаючи спокій, увійшов Саня.
- Друже, допоможи мені! Спаси мене від цієї бісовщини! - тремтів від страху Олег.
Та друг лише повільно наблизився до хлопця.
Скилети стали по два боки поруч з увязненим і завмерли на місці так ніби їх вимкнули.
- Твої підозри були не даремними. - спокійно повідомив Саня. - Я не твій друг.