- Вісім років тому я був смертельно хворим. Рак простати! І ніщо не допомогало, але одного разу на допомогу прийшов сам Диявол! Він мені дарував зцілення. Я отримав безсмертя, але взамін він попросив дещо…Ой, пече!

- Що попросив? Вбивати мирний український народ?!

- Ні! Особисто мені ця війна непотрібна. А дияволу непотрібні українці. Вся справа в росіянах. Він прагнув мати багато грішних душ у своєму Пеклі. А як зробити грішниками тих, хто не є ними, або не має стільки гріхів щоб туди загриміти? Все просто. Змусити їх напасти на мирну країну і вбивати мирних людей. А там їх швидко вб‘ють і полетять душі прямісінько в Пекло…Пече. Ой, йой,йооо…Спочатку йому вистачило тих, небагатьох на Донбасі та в Криму. А потім він став жадібним. Хотів ще більше грішних душ! Змусив мене почати повномаштабну війну. А нещодавно змусив зробити мобілізацію…Розумієте мене? Мені це не потрібно. Це все він. Це диявол все!

Макс витягнув з рани меч і глянув на Артура. Довговолосий блондин був наляканий.

- Синку, нам не потрібно лізти туди, де забавляється сам Диявол.

- Артуре, я чхати хотів на нього. Він нічого нам не зробить. Не парся.

Путін качався, ніби крісло-качалка, по підлозі тримаючись обома руками за поранену ногу.

***

Київ.

Був прохолодний, але сонячний осінній день.

Змучений війною, з втомленими і сумними очима, президент України Володими Зеленський по прямій трансляції записував відеозвернення.

- Росія розповсюджує фейки що я знову, ніби то, втік. Я тут, я в Києві, - сумним грубим голосом говорив Володимир, - Ми не знаємо стільки ще триватиме ця війна. Але ми сильні. Ми незламні. Ми переможемо.

- Вже перемогли! - почувся за кадром грубий нелюдський голос.

Президент обернувся назад і здивованим поглядом дивився на супергероя в темно-червоному костюмі у вигляді демона, який тримав,зігнутим від болевого захвату за руку, Путіна. Коротун був наляканим і шкандибав на одну ногу. Темний Винищувач підійшлв з полоненим ближче до камери.

- Пане президент, дозвольте.

Здивований Зеленський відступив трохи в бік.

Макс будучи в шоломі говорив на емоціях штучним голосом в екран до глядачів.

- Я Темний Винищувач. Я спіймав Путіна. І я, бляха, той, хто розрулив війну!

***

Минуло 7 днів.

Артур, як завжди, в своєму шкіряному чорному плащі, сидів на дивані в будинку Макса і гортав журнал “Time” На обкладинці був Темний Винищувач, який тримав полоненого Путіна, а під ним жирний заголовок «Той, хто розрулив війну»

- І як тобі стати відомим на увесь світ улюбленцем людей? - запитав Артур у Макса, який зайшов в своєму темно-червоному костюмі і тільки шолом тримав у руці.

Вільною рукою Кропивницький поправив свою охайну, на бік зачесану чолку.

- Знаєш, чортяко, досить таки приємно.

- Бач, а ти не хотів. Казав, війна мене не обходить.

- Усі ми люди, усі робимо помилки, - він легко усміхнувся.

- Пишуть що Путін при смерті. Рак повернувся. Фінальна стадія. Пішли метостази. Виходить, що його покровитель від нього відвернувся.

- Та в гузно мені той Путін і його покровитель, - заявив Макс, - Мене вже Гордон зачекався. Дзвонив, казав, що вже перед камерою встановили дзеркало, аби я ефектно з нього вилетів. Я попер.

- Удачі, синку.

Артур продовжив гортати журнал, а Макс одягнув шолом і пішов в іншу кімнату, там де був його бісовий телепорт. Де стояла шафа-купе.

Герой збирався уже стрибнути, як щось пішло не так. Дзеркальне відображення змінились на темні тони, а потім з‘явилась картинка. В дзеркалі повстала страшна потвора. Червона цупка шкіра. На голові купа закручених ріг. На пиці 6 палаючих полум‘ям жовтих очей. З широких ніздрів вилітав пар.

Монстр заговорив грубим нелюдяним басом.

- Ти, помилка природи, ти знаєш кому ти перейшов дорогу?! Ти знаєш що я з тобою зроблю?!

Максу стало страшно, але він намагався не показувати цього. Він радів що шолом приховує його емоції.

- Чувак, мій президент Зеленський. А ти мені ніхто. Срати хотів я на тебе з високої гори! - шолом преображав голос на штучний грубий бас.

- Я зроблю так, що кожен Темний на Землі знатиме хто ховається під цією маской. Тебе піджидатимуть на кожному кроці. Твоє життя більше не буде таким солодким як було раніше!

Макс продовжував триматись впевнено.

- Чуєш, балабол, я не маю часу на порожні балачки. Мене Гордон чекає. Ану, звали в туман!

- Та як ти смієш зі мною так розмовляти? - обурився володарь Пекла.

- Слухай, нечистий ти виродку, я Темний Винищувач, я винищую різну пекельну погань. Одного разу я доберуся і до тебе. А зараз звали і не тошни мені тут!

***

В дорогому солідному костюмі, високий лисий чоловік з широкою привітною усмішкою представляв свого гостя.

Позаду стояло велике дзеркало прямокутної форми.

- Доброго дня! З вами Дмитро Гордон і сьогодні, у мене в гостях людина з великої літери. Герой нашого часу, ходяча справедливість, справжній супергерой, той, кому позаздрять герої Марвел, той, кого обговорює і ким пишається увесь світ, той, хто розрулив війну…Зустрічайте, Темний Винищувач!

Дзеркало вкрилось хвилями, засяяло неонове світло і звідти вистрибнув герой в темно-червоному костюмі.

- Здоровенькі були! Як ви? - звернувся Макс до глядачів і помахав рукою в камеру.

Гордон і Кропивницький сиділи навпроти один одного у зручних мяких кріслах, а за ними, у великому вікні виднілись краєвиди денного Києва.

- Раніше Ви були не дуже відомі, але багато українців знали, що є герой, який захищає нас від нечистої сили. З початком війни Ви десь зникли. Здавайтеся. Ви воювали разом з іншими солдатами?

Макс слухав запитання, а в голові, ніби на кіноплівці пролетіло солодке життя на Балі. П‘янки, вечірки, дівчата…

- Так! Я воював! - збрехав герой.

- Ходять різні слухи стосовно того, хто ж ховається під сталевим шоломом Темного Винищувача. Багато хто вважає що Ви Олег Винник, або ж Павло Зібров.

- Цікаві у людей припущення, та нажаль, я не Винник, і вже точно не Зібров.

Гордон уважно слухав легко киваючи головою і продовжував задавати запитання.

- Увесь світ хоче дізнатись, хто ж Ви є насправді, але я, як і більшість, розумію що це є небезпечно для ваших близьких, рідних. Тому ми залишимо це запитання.

Макс задумався. Він згадував Диявола та його погрози. На повторі вертілась фраза: Я зроблю так, що кожен Темний на Землі знатиме хто ховається під маскою…

- Знаєте що, Дмитре, - Макс натиснув щось на шоломі в області вуха і голос став його звичайним людським, - На сьогоднішній день я не маю, ані рідних, ані близьких, ані друзів, ані коханої половинки. Зі мною лише Артур, але того чорта і так багато хто знає. Мені немає чого втрачати.

- Невже Ви зараз це зробите?

Гордон аж облизнувся від думки про те, скільки переглядів збере його випуск і який прибуток він за це отримає.

Макс обома руками зняв свій рогатий шолом.

Гарний молодий блондин з охайною зачіскою і стоячою на бік чолкою подивився в камеру.

- Я відомий багатьом українцям. Я черкаський мільйонер Максим Кропивницький і я … - він витягнувся в кріслі, надув груди і пафосно мовив, - Я Темний Винищувач, курва!

КІНЕЦЬ