Бог ридав гіркими слізьми. Вони з болем спадали на землю.Одним словом - дощ невщухав.
Настя вилізла з авто і помчала в будівлю. Холодна небесна вода встигла облити дівчину.
Вона увійшла в закинутий брудний коридор і роздивилась по сторонах. Як і минулого разу, все було без змін. Спокійно та тихо.
- Ти прийшла вчасно. Нарешті ти встигла. - роздався голос покійного брата.
Страх різав тіло. В серці все похололо. В очах дівчини зникли кольорові барви. Все стало чорнобілим. Просто незвідки взялись дві фігури - Дмитро та Артем. Це був не справжній наречений, тому що на ньому був інший одяг. Це була сцена з минулого.
- І чому ти мене сюди викликав? - запитав Дмитро в знайомого.
- Чому? - Артем був розгніваним. - Щоб поговорити з тобою по чоловічому. Без зайвих очей.
- Ти що, маку клюнув? - скептично посміхнувся Дмитро.
- Я знаю про тебе. Ти зраджуєш моїй сестрі.
- Про що це ти говориш? Та я б ніко...- почав викручуватись хлопець, але Артем не дав договорити.
- Я спілкувався з одною своєю знайомою і випадково дізнався, що ти вже другий місяць, час від часу приїздиш до її подруги. Ще й весілля не зіграли, як ти завів собі коханку! - брат нареченої підвищив тон.
- Гаразд. Немає сенсу брехати. Так і є. Тобі сказали правду. - спокійно признався Дмитро.
- Ну ти і сволота. - крізь зуби процідив Артем.
- Розумієш, я ще зовсім молодий. Мені лише 25, а я вже збираюсь одружитись. Обручка на пальці, це все - вірний, люблячий,сімейний чоловік. Одним словом, святий та божий. - Дмитро почесав ліве око і продовжив. - До весілля я маю нагулятись, а після, я буду відданим своїй коханій.
На обличчі з'явилась посмішка. Артем дивився на неї з бажанням - проїхатись кулаком по пиці зрадника.
- Ти не гідний моєї сестри. Я тебе, навіть,  не чіпатиму. Не маю бажання об лайно мазати руки.
Розгніваний брат нареченої дістав з кишені свій сірий телефон.
- Ти кому телефонуєш? - здогадуючись запитав Дмитро.
- Сестрі. Зараз вона все дізнається.
- Ні! - перелякано заволав зрадник і вибив з руки телефон. - Ти їй не скажеш!
- Настя не вийде заміж за зрадника!
Артем зарядив з кулака в обличчя неприємному співрозмовнику. Від міцного поставленого удару Дмитро звалився з ніг.
Справедливий брат вирішив що одного удару досить. Він залишив хлопця і пішов по свій телефон, який валявся на брудній підлозі.
Дмитро провів вказівним пальцем по своєму носі і побачив кров. З нюхової частини тіла  витікли червоні струмки.
Очі налились злістю. Зрадник закипів ніби чайник, котрий забули прибрати з плити. Спалахнувши люттю, Дмитро підвівся. Гнів захопив розум. Він витягнув з за спини свою телескопічну дубинку. Артем схилився до свого телефону, як в цей момент отримав удар в потилицю. Це звалило його з ніг. Хлопець був ще живим. Він повільно підводився на четвереньки, але встати бідолазі не судилось. Розгніваний Дмитро зробив кілька ударів в те ж саме місце. Скажений бик забивав свою жертву.
- Ось, тобі мерзотнику. Ти не розкажеш Насті. Не розкажеш!
Бідолашний Артем непорушно лежав на підлозі, а з голови стікала кров.
Серце зупинилось, подих стих. Хлопчина вмер. Дмитро вбив рідного брата своєї нареченої.

Чорнобіла картинка зникла. На тому місці де щойно перебувало двоє, стало порожньо. Налякана дівчина заливалась слізьми, незнаючи що робити.
- Бачиш, сестричко, хто мене вбив. Ось чому я просив взяти з собою Дмитра і бути обережною. Я збираюсь покарати негідника.
Дівчина чула голос, але нікого не бачила.
- Я ж казав що непотрібно сюди їхати. - зайшов до будівлі Дмитро. - Нікого тут немає.
Дівчина миттю обернулась до вбивці. В руках Дмитра була та сама телескопічна дубинка.
В одну хвилину дівоче серце випхало любов з своєї оселі. Дівчина відчувала тільки страх та відразу.
- Ти вбив мого брата!
Настя повільно відступала назад.
- Що? Настя, в тебе вже остаточно дах поїхав? - спокійно запитував хлопець.
- Цією ж дубинкою ти забив Артема до смерті! Я все бачила!
- По тобі псих-лікарня плаче. - продовжував невизнавати Дмитро.
- А по тобі в'язниця! - викрикнула бідолашна дівчина.
- Що ж, бачу, не судилось тобі стати моєю дружиною. - вбивця міцно стиснув губи і продовжив - Якщо я і вбив, то хто тобі повірить? Звідки в тебе така інформація? Тобі це сказав мрець по телефону? Несміши мене.
В очах вбивці літали блискавки злоби.
Дівчині вже не було куди відходити. Вона притиснулась спиною до брудної стіни.
- На підлозі залишились сліди крові. Сподіваюсь, що і на твоїй дубинці теж. - тремтячим голосом говорила Настя.
- От, навіщо ти впхала сюди свого носа?! - нервово прокричав Дмитро - Ми б одружились, кохали одне одного, завели б діток. А що тепер?
  Вбивця повільно наближався до жертви.
- Я не сяду за грати. З твоїм братом все вийшло і з тобою вийде. Пробач.
Дмитро замахнувся сталевою дубинкою. Секунда і вбивця нанесе удар по дівочій голові. Настя міцно стиснула очі в очікуванні на свою смерть