Самотня

Олександр Гусейнов

Самотня ходиш по квартирі Шукаєш щастя в телефоні Життя як доска що несе на хвилі Та від води вже щоки повні Ниєш, що немає тобі гідних На хлопців завжди не щастить Залізні мимо, хочеш мідних А краще, золото яке блистить Він топче землю під вікном В твоїх дверях лишає квіти Та не дружить рибка із глибинним дном З таким як він не в змозі ти радіти Ти хочеш чорний Мерседес А він їздить на маршрутці Сидіти вдома, бо робота - стрес Дивитись на гладенькі руці Витрачати його гроші Зависати в спа-салонах Носити "шмотки" дорогі, хороші Життя в рожевих світлих тонах Жувати їжу в ресторані По вихідних ходити в клуб Пелюстки троянд в гарячій ванні І "селфі" фото твоїх розкішних губ Але кому така потрібна жінка? Ти ж просто є невигідной забавой Дорога, та не пахуча квітка Дешевше жити з НАДУВНОЮ БАБОЙ! ©04.05.2019

2019-05-03 09:42:03

10

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Олександр Гусейнов

@Вікторія Дякую, сонце:)

Відповісти

2019-05-03 11:43:10

1

Ірина Ko

Класнецький вірш👌🔥

Відповісти

2019-05-03 13:29:50

1

Олександр Гусейнов

@Ірина Ko спасибі, квіточко)

Відповісти

2019-05-03 14:50:11

Подобається

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

3148

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12767