Той, кого страшить любов
Олександр Гусейнов
Ой, сподобалась йому Та він боровся із собою Чому вона? - скажи - Чому? Мозок з серцем хотів бою Він знав себе так, як ніхто Душа давно пропита брудом І хоч вона одна на сто Кохання встане перед судом Він зробить боляче, він зробить Не в силах хлоп себе тримати Душа по-вітру завжди ходить Його призвання - спокушати Він любить волю та літати Самотній вовк, один на віки Не слід його комусь кохати Не допоможуть жодні ліки Вона свята, вона хороша Це не ті, що ходять всюди А на ньому грішна ноша Протилежні вони люди І він пішов, ще на початку Заради неї він пішов Не розпочавши ставить крапку Той, кого страшить любов
2020-06-12 18:37:08
19
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Сумно, але гарно. Як і майже всі вірші про любов...
Відповісти
2020-07-02 20:05:03
1
Олександр Гусейнов
@Kruhitka Dobro Дякую)
Відповісти
2020-07-02 20:07:38
1
Інші вірші поета
Сергій під дубом... Жив минулим... Я стою перед... О, Анжеліко...
Інші поети
Любов
@lyubov_gladunyak
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Дозе с любовью))
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46
42
40
3139
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11965