Той, кого страшить любов

Олександр Гусейнов

Ой, сподобалась йому Та він боровся із собою Чому вона? - скажи - Чому? Мозок з серцем хотів бою Він знав себе так, як ніхто Душа давно пропита брудом І хоч вона одна на сто Кохання встане перед судом Він зробить боляче, він зробить Не в силах хлоп себе тримати Душа по-вітру завжди ходить Його призвання - спокушати Він любить волю та літати Самотній вовк, один на віки Не слід його комусь кохати Не допоможуть жодні ліки Вона свята, вона хороша Це не ті, що ходять всюди А на ньому грішна ноша Протилежні вони люди І він пішов, ще на початку Заради неї він пішов Не розпочавши ставить крапку Той, кого страшить любов

2020-06-12 18:37:08

19

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Kruhitka Dobro

Сумно, але гарно. Як і майже всі вірші про любов...

Відповісти

2020-07-02 20:05:03

1

Олександр Гусейнов

@Kruhitka Dobro Дякую)

Відповісти

2020-07-02 20:07:38

1

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

10737

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2948