Місто, яке сниться
Я слухаю потуги піаніста І знов в дитинство повертаюся своє. Я повертаюся у своє рідне місто, Де рідний натовп вулицями рідними снує. Де дощ буває час від часу і несильний. З бруківки він змиває все сміття і бруд. Де кожен почувається нарешті вільним, Де в парку засина "натомлений" рекрут. Це місто теж комусь ночами сниться, Комусь, хто в ньому виріс і прожив. Мені ж у цьому місці знов не спиться, Який би дощ по шибках тут не бив...
2018-05-10 10:48:21
9
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2971
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2669