Місто, яке сниться
Я слухаю потуги піаніста І знов в дитинство повертаюся своє. Я повертаюся у своє рідне місто, Де рідний натовп вулицями рідними снує. Де дощ буває час від часу і несильний. З бруківки він змиває все сміття і бруд. Де кожен почувається нарешті вільним, Де в парку засина "натомлений" рекрут. Це місто теж комусь ночами сниться, Комусь, хто в ньому виріс і прожив. Мені ж у цьому місці знов не спиться, Який би дощ по шибках тут не бив...
2018-05-10 10:48:21
9
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1666
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1525