Алонар
О, Алонар - ти місто дивне, Ти локус тисячі доріг. Фінал ти тисячі історій, Себе від часу не зберіг... Ти зірка, що сія на небі, Ти сніг - вершина білих гір. Оазис мій серед пустелі, І чий то був чудовий твір? Ти був нам домом і притулком Від бід нас всіх оберігав. Ти був тим ясним ореолом, Нам шлях-дорогу освітив. Фортечні були твої стіни, І гострими були дахи. Проте ніхто тут ще не гинув, Від стріл ворожих, від руки. Що ранку гамір - люд юрбився, А в вечір тихий дзвін струни. Чого ж на старість пожурився, Боїшся власної труни? І час - вода, що невблаганно л'ється, Тече струмками крізь віки. Як миє камінь, точить скелю, Так омива твої роки. На старість літ тебе зоставив, Старим голодним жебраком. Колись, носив орядні шати, Сьогодні став ти чужаком. І згадка тепла на душі, Мене зимою зігріває. А навкруги білі сніги, Легенда цей світ покидає...
2019-02-21 22:03:57
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Юлія Гаргат
ні онлайн-гра, яка колись була популярна на смарфтонах і просто телефонах, де був інтернет))
Відповісти
2019-02-21 22:31:45
Подобається
Юлія Гаргат
ну і це теж)) без цього ніяк))
Відповісти
2019-02-21 22:34:20
Подобається
Юлія Гаргат
гра колись була справді популярна, ми в ній дні і ночі сиділи))
Відповісти
2019-02-21 22:34:44
Подобається
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14359
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1967