Я боєць
Я боєць, що загинув одразу Я гравець, що лишився азарту Я поет, що лиш засинає Бо всю ніч втамовував спрагу Я бездомний як пес,я голодний як вовк Що шукає пожертви убого А як дохла рибина у річці брехні Що спливе на поверхню вже скоро Я те небо як бачиш щодня Я далеко й водночас так близько Я дарую свободи тобі відчуття Ну а потім принижую низько Я обрив, що тебе погубив Таємниця загублених душ Я все те, чого ти достиг І водночас, що втратив на вік
2020-02-15 12:42:43
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2502
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2981