Він - Вона
Amareto
Він: І я тобі подобаюсь, і ти мені І серце не збиває свого ритму Я щиро хочу танути в тобі Не маючи вже права на помилку. Не відступлю назад уже ні кроку І не втечеш як ти колись тікала Я маю намір захопити знову Холодне серце , що мене кохало. Вона: Я відчуваю трепіт, що за мова Коли за мене тіло лиш говорить Сама себе оговтати повинна Бо я ж втрачаю свою пильність! І встояти не можу, бачиш наскрізь Та все не просто , як у казці В душі моїй вулкани ще дрімають Та місця там живого вже немає... Він: Я зрозумів, моя вина І пізно бавитись тепер в слова Вона : Печаль проходить, гоїть рани Сильнішою від того тільки станеш Я зберегла від тебе лиш приємне На цьому все, конкретно - невзаємно.
2020-07-08 08:16:27
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Amareto
Дякую за коментар! Дійсно так) хоча це радше вийшло не спеціально 😌
Відповісти
2020-07-08 08:24:23
Подобається
Amareto
дякую!!! Справді забуваю😅
Відповісти
2020-07-08 08:27:50
Подобається
Інші вірші поета
Це я Хвиля і досі б'ється... Як Фенікс з попелу в імлі В серці досі ти є
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3057
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1569