Поема коханню
(18+)
Пишу ці строки в пізній вже годині, Давно затухли гасла за вікном, В душі так холодно, як, в принципі, і нині Було і рік назад, та вже давно пройшло... Плещали зливи за вікном моєї хати, Так само бійко, як і сльози вниз Летіли ураганами й цунамі, На плитку, в час одної із тих криз. Летіли гулко й падали додолу, Хотіли, було, розвести мости, Та серце ранене до тебе більше льнуло, Хотіло бути вартим твоєї душі. Твоя душа, натомість, запирала браму, Так само часто, як лили дощі, І плакала я, згадуючи маму: "Не йди, кохана, в кліщі ті дурні, Повір мені, малече неслухняно, Я виростила в серці океан, Плекаючи з маленького леману, Він виріс, хоч і танув на очах. Ти будеш в домі, як той пес, прип'ята, Благатимеш: Богине, поможи, Та вчути тебе, доню, зможе тільки рана На тій розквашеній у м'ясо вже душі" Слова родини стали гулким плясом, В душі дитини зверглися світи "Кохай", "О ні, не смій, тай буде іще фарсу", - Казали ті незжерливі кати... І серце враз у неї перестало битись, Покрилось інієм, примерзло до хребта, Бо так хотіла віри, жити разом, А вийшла та іронія життя...
Пишу ці строки в пізній вже годині, Давно затухли гасла за вікном, В душі так холодно, як, в принципі, і нині Було і рік назад, та вже давно пройшло... Плещали зливи за вікном моєї хати, Так само бійко, як і сльози вниз Летіли ураганами й цунамі, На плитку, в час одної із тих криз. Летіли гулко й падали додолу, Хотіли, було, розвести мости, Та серце ранене до тебе більше льнуло, Хотіло бути вартим твоєї душі. Твоя душа, натомість, запирала браму, Так само часто, як лили дощі, І плакала я, згадуючи маму: "Не йди, кохана, в кліщі ті дурні, Повір мені, малече неслухняно, Я виростила в серці океан, Плекаючи з маленького леману, Він виріс, хоч і танув на очах. Ти будеш в домі, як той пес, прип'ята, Благатимеш: Богине, поможи, Та вчути тебе, доню, зможе тільки рана На тій розквашеній у м'ясо вже душі" Слова родини стали гулким плясом, В душі дитини зверглися світи "Кохай", "О ні, не смій, тай буде іще фарсу", - Казали ті незжерливі кати... І серце враз у неї перестало битись, Покрилось інієм, примерзло до хребта, Бо так хотіла віри, жити разом, А вийшла та іронія життя...
2022-10-01 12:24:57
8
2