Душа не в моді
Мабуть, душа уже не в моді. І люди бачать лиш обличчя. І найстрашніша це хвороба, Щоб по окладинці судити. Дивитись щоб лиш поверхнево. Поспішні висновки робити. Комусь - земля. А хтось - у небо. Без мрій ніхто не може жити. Але душа - кому потрібна? Для кого серце має цінність? Ти маєш бути тільки сильним. Люди любити не навчились. І серце ближнім розбивають. Бо чують звук, але не слово. Тому і душу не пізнають... І кожен вип'є чашу болю. Тепер - не маючи нічого, Що міг би іншим ти віддати, Окрім тепла,добра й любові, Тебе не будуть цінувати. Але мій Бог говорить інше, Що дійсно має справжню цінність. Він не земний, Він є найвищий, Він є любов, у Нього - милість. І Він цінує нас за серце, Не судить по красі чи статкам. І кожен, в Нього хто навчався, Є у духовному достатку. Він є глибокий і навчає Скарби духовні цінувати. Не по речам Він визначає, Що справді можем відчувати. Може й душа тепер не в моді, Але по ній Єгова судить. Чи житиму я з Ним у згоді? Бо Він смиренних дуже любить. Він любить щирих і глибоких. Розбите серце не відкине. Цінує всі непевні кроки, Любов,старанність і зусилля. Йому байдуже, що ти маєш. Бо Він думки твої цінує, Цінує те, що відчуваєш, Молитви всі твої почує. Цінує щирі сподівання, Хай незначні, діла і вчинки - Він любить всі твої старання! Бо ти для Нього, мов дитинка! Хіба батьки люблять дитину За її зовнішність й таланти? Для Бога цінна та людина, Яка навчилась відчувати...!
2021-11-20 23:07:37
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9143
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4975