Частина перша
Частина друга
Частина третя
Частина четверта
Частина п'ята
Частина шоста
Частина сьома
Частина сьома
16:00 /відділ особливої слідчої агенції/

Шевко з експертизою пальчиків на місці вбивства Марушко та з орденом на його арешт, пішла у кабінет Харламова.

— Микола Олександрович, можна? Я на декілька хвилин.
— Якщо це не терміново, то я зайнятий.
— Терміново! Ось подивіться що я вам принесла.

Шевко поклала листок на стіл. Харламов тільки всміхнувся.

— Я знав що ти зрозумієш. А якби я тоді не проговорився за Шеву, ти б зараз думала що це Кирило. Дурна баба. Але ти все одно нічого недоведеш.
— А ось тут ти помиляєшся. Так, твою причетність до смерті Шеви я можливо і недоведу, але пограбування та вбивства, так.
— Цікаво як саме? Я не грабував, не зламував системи відеоспостереження та сигналізації, і нікого не вбивав.
— Безумовно, ти тільки керував. Але ось Марушко вбив ти власними руками. Тільки навіщо?
— Я думав що він тобі все розказав.
— Тепер ти точно сядеш, як мінімум за вбивство, а якщо судитимуть тебе, то і тої виконавці-грабіжники десь знайдуться. Тому сядеш, сядеш і на довго!
— Якби не Марушко...а у мене такий план був. Доречі ти була права коли думала що це я вбив твого чоловіка. Це я, але руками Кирила, який і досі ні про що не здогадується.
— А Вітю за що? Що він тобі зробив?
— Ну ти мабуть пам'ятаєш, що тоді комусь із нас двох мали дати посаду начальника відділу, і  дізнався що це буду не я. Тому і вирішив щоб Вітя помер як справжній герой, від кульового поранення.
— А там на парковці, також ти на мене напав?
— Мої люди. Але спрацювали вони погано, бо ти мала тільки злякатися, ну є що є.
— Мерзота! Я клянуся що я зроблю усе щоб ти не вийшов з тюрми.

Шевко позвала конвоїра та Харламова повели до камери.

******************************

Його провину було доведено по всім злочинам, окрім смерті чоловіка Шевко. Кирило одружився з Катею, та далі працював під керівництвом Марини Борисівни. Шевко пробачила Кирилу усе те що було у минулому, і навіть інколи вони один одного називають мамою та сином.
© Анастасия Степанюк,
книга «Велика справа та великі проблеми».
Коментарі