Тополя

Анастасия Сокорева

Десь далеко,там,серед поля, Де немає панського раю. Висосіє стара тополя, І шепоче:"Я пам'ятаю! " "Пам'ятаю твою усмішку, Що розрадою мені була Як забути,про чорну кішку, Поміж нас,що пробігла,й забула. Чи вона не могла зруйнувати, Наше щастя та нашу долю? Як ти зміг мене не запитати, Як зробила із себе тополю? Коли ти обіцяв мені серце, А натомість віддав латаття І подівся кудись,де ж це? Оцінила,твоє я,завзяття. Ти дружину обрав собі іншу, І віддаі їй,і душу і тіло. Зрозуміла,за ееї гірша Тож і жити не закортіло. Я прийшла до зеленого поля, Ще рілля -не посіялись люди. Значить буде така моя доля, Я тополкю в полі буду. І нехай тут ворони кружляють, Люди рідко у полі бувають. Я обрала собі таку долю, Як полюблять мене,не зоубають!" Я прийшла до цієї тополі, Прислонилась до неї тихенько. Листя тихо шуміло,поволі, Заспокоювало помаленьку. Лиш у ній віднайшла я розраду, Відігнала вона мої муки. Повернулась до себе,до саду, Посадила тополі онуку.

2018-12-16 08:59:00

Інші вірші поета

Колоскові мрії Ми Лебедині роздуми Мій ранок

Інші поети

Никому не известная душа

@unknown_soul

Sp Sp

@sp123

Lincevskaia_16_17

@Lincevskaia_16_17

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2390

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16795