Вірші
Війна у серці
Ліворуч бійка, праворуч страх Сьогодні буде бій на кістках.
Бої без правил,юрба гримить
Бо кожен хоче іще пожить.
Не знають болю,лікують сни
"За Україну!"-ликують сини.
Боротись треба,без вороття
Ніхто нічого не зна до пуття!
Уранці встали,світало сонце
Пускало промені у віконце.
А по обіді грянули громи
Блискали блиски,плили пароми.
І гомоніли по закутках
Усі відчули,що таке страх.
Фашизм вернувся, як буря люта
Тривожить серце,ламає пута.
Та не здамося,йдемо до бою!
Народу лик несемо з собою.
4
0
477
Лебедині роздуми
Рано-вранці,на світанку,
Вишиваю вишиванку.
Хрестиком на полотенці.
Вишию червоне серце.
Візьму п'яльця,білі нитки,
Вишию лебідку.
Голубі стіжки-озерце,
Є в моєї доні серце.
Дівчина-лебідка,
Блакитна й біла нитки.
Пір'ячко-білесеньке,
Очі-голубесенькі.
Плаває,кружляє,
Милого шукає.
Десь коханий забарився,
Може в річці потопився.
4
0
532
Правда життя
Одна Земля,одне життя-
У вас,у мене і у всіх.
Надія є і каяття,
І щирий,вечелковий сміх.
Як хмари небо вкриють враз,
Ви не лякайтесь,то нормально.
Якась людина-дикобраз.
Душі проводиться дерзання.
3
0
480
Існування
Життя,така нечесна штука,
Ти був,ти є,тебе нема.
Для мене кожен день-лиш мука,
У серці,на душі-зима.
Я не живу,а лиш існую,
І людям все одно-ніяк.
Весну чекаю-запашную,
Як світить сонце-добрий знак.
2
0
416
Ми
Ми з тобою кохали,
Ми з тобою любили.
Ми з тобою були,
У цім світі жили.
Як одного не стане,
Іншого і не буде.
І забудем навік,
Що колись "Ми" були.
4
0
419
Жаднюга
Я сьогодні забарилась,
Довго спала і не вмилась.
Швидко взулась у калоші
І потьопала до Тоші.
Адже в нього справжнє свято,
Друзів навкруги багато.
Це тому,що тато Тоші,
Сам зробив йому калоші!
Та не гумові,з металу,
Не зовсім,нога щоб стала.
Щоб не падали додолу
Й на них їздити до школи,
Приробили коліщатка.
Це ще не для вас,малятка.
Тоша їздить,круть і верть,
Вся поїздка круговерть.
Хлопці квилять-проквиляють,
Покататися благають.
Але Тоша не здається,
Він ще більше зазнається.
Раз проїхав,ще разок
Ще розширився кружок.
Тоша їздить,наче птаха,
Аж тут,гуркіт! Бідолаха.
Він наїхав на камінчик,
Розчухрав собі він лоба.
Переймався за гребінчик:
"Дайте зацесу з хоц лоба!"
Як притронеться,щипа
Тоша в сльози,ой,біда.
Дощ маленько накрапа,
По домівках всі,гайда!
3
0
518
Мій ранок
Там,де соловей щебече
І шумлять тополі в гаї.
Де сміється вся малеча,
Що вона у сні літає .
Де маленькі слоненята,
Грають у квача на полі.
Де в коморах і у хаті,
Є завжди всього доволі.
Там малесенькі синички,
Вихваляються красою.
І комашки-невелички
Умиваються росою.
Я зустріну теплий ранок,
З'їм цукерку на сніданок.
Вип'ю склянку молока
І станцюю гопака!
2
0
422
Радість
На небі хмароньки літають,
І світить сонечко на нас.
Пташки незрозумілі пісеньки співають.
Під впливом радості,забула я про час.
2
0
451
Тополя
Десь далеко,там,серед поля,
Де немає панського раю.
Висосіє стара тополя,
І шепоче:"Я пам'ятаю! "
"Пам'ятаю твою усмішку,
Що розрадою мені була
Як забути,про чорну кішку,
Поміж нас,що пробігла,й забула.
Чи вона не могла зруйнувати,
Наше щастя та нашу долю?
Як ти зміг мене не запитати,
Як зробила із себе тополю?
Коли ти обіцяв мені серце,
А натомість віддав латаття
І подівся кудись,де ж це?
Оцінила,твоє я,завзяття.
Ти дружину обрав собі іншу,
І віддаі їй,і душу і тіло.
Зрозуміла,за ееї гірша
Тож і жити не закортіло.
Я прийшла до зеленого поля,
Ще рілля -не посіялись люди.
Значить буде така моя доля,
Я тополкю в полі буду.
І нехай тут ворони кружляють,
Люди рідко у полі бувають.
Я обрала собі таку долю,
Як полюблять мене,не зоубають!"
Я прийшла до цієї тополі,
Прислонилась до неї тихенько.
Листя тихо шуміло,поволі,
Заспокоювало помаленьку.
Лиш у ній віднайшла я розраду,
Відігнала вона мої муки.
Повернулась до себе,до саду,
Посадила тополі онуку.
3
0
384
Колоскові мрії
Одної ночі я не спала,
Гляділа в місяця боки.
І дещо,на увазі мала,
Вже не одні лиш ці роки.
Згадала морок,шепіт гаю,
І як голосять колоски:
"Ми хочемо свойого раю,
Лиш марно кличемо роки"
Вони ридали,бідолашні,
Про мир,добробут на землі.
Ще не дійшли до них підпашні,
Ще буде щастя на ріллі!
3
2
400
Кохання
Ще світить місяць,снують тумани.
Під покривалом дрімають міста.
Твій милий носик вводить в оману,
І посміхаються щирі вуста.
Можливо треба нам дуже мало,
Та зрозуміти повинні ми.
Чого б не стало,що б не бувало,
Кохання в дорозі,стеліть килими!
Кохання чекає десь там,за рогом,
Дорога терниста,лиш милі вуста.
Нас стрінуть тепло, перед порогом.
Життя-арифметика,та непроста.
5
0
426
Червоне і чорне
Як затихає все навколо,
І пропадає вся любов.
Тут чорний крук кружля довкола
Й червоний ворон чує кров.
Вони сдружились під канонади,
Під канонади вони й помруть.
Коли кричать нам:"всё так и надо!"
Ті росіяни їх заберуть.
Знаю,погано,сім'ю ділити,
На "правих","лівих",це все устав.
Тепер кладемо у труни квіти,
Й нема надії,щоб хтось устав.
Це все нелегко,лиш крові море.
Червоний ворон,на білім тлі.
Чи змиє море,все наше горе?
Й як тепер жити,на цій землі?
Стоїть. Як віск,бліда мати й плаче:
"Як я без тебе додому піду?"
Вгорі червоний ворон кряче.
На кров. На бурю і на біду.
3
2
463
Роздуми
У еру,сповнену бажань,
Неординарних сподівань.
Я вміло кину жереб долі:
"Чи залишуся у неволі?"
А чи,боротимусь до ранку,
Щаслива,одчиню фіранку.
Побачу сонце на блакиті,
І під вікном,розмай із квітів.
І зрозумію,що зуміла,
Перемогла,перетерпіла.
Переборола ворогів,
Перемогла свій власний гнів.
Можливо це,вже і не нове,
Та я вже йду,будьте здорові!
4
2
364
Минуле
Дзвони дзвонять,Супостате!
Ти не зможеш більше встати!
Не підіймешся з-колін!
Одлунав останній дзвін...
Дзвоник десь дзвенить далеко,
І летять туди лелеки.
У той пишний,рідний край,
Тих пшеничних вій розмай.
Не хвилюйсь,життя минає,
Може хтось іще згадає.
Про людського небораку,
Що забили,як собаку.
Як укинули у рова,
Не жали сказать і слова.
І остання думка була:
"Сподіваюсь не забула..."
3
0
527
