Час змін

Vymy

Надворі дощ, якщо точніше - злива, У руці кружка, в ній гарячий чай Я вся така задумлива, мрійлива, А в голові лиш слово крутеться - чекай. Чекай й все буде, як колись, Зникнуть усі печалі та незгоди Ні, потрібно сказати собі змирись Та ось ніяк не можу знайти нагоди. Потрібно визнати, що зараз усе інакше Не так, як було кілька місяців назад. Можливо зараз трохи краще? Не знаю... Тим часом надворі знімає шати сад. Люди йдуть ховаючись під парасолі Хтось спішить, хтось когось спокійно жде, Деякі п'ють чай у хорошому, дружньому колі, Інший щось шукає, надіючись, що цю річ найде. Вони такі всі схожі і водночас різні, Прокручують у голові тисячі думок, Он хлопець іде говорячи дівчині слава ніжні Та він не знає, що в неї серце на замок. Хтось когось кохає, інший - ненавидить, Одні хочуть повністю змінити життя Та все може поміняти одна мить Але, пам'ятайте, лише від нас залежить наше майбуття. А дощ усе йде, не хоче зупинятись Я сижу біля вікна і допиваю чай Настав, мабуть, час мінятись Тепер буде все по іншому - знай!

2018-09-29 13:28:22

4

0

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2005

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1374