Сподівайся
Забуті надії, загублені плани, Нездійснені мрії і все, що ми знали. Втративши все, повз моря, океани Ми йшли до світанку, якого бажали. Крізь Всесвіт й крізь час, Усе зло й неправдивість Ми вірили в нас У дружню терпимість. Пройшовши всю вічність Й побачивши космос, Пізнали магічність, Почули наш голос. Згадали дорогу і те, що втрачали, Дивились на сонце, любили, кохали. Жили в цю хвилину, казали про казку, Споглядали на зорі, викидаючи маску. Ми знали про щястя і вірячи в долю, Залишили все – отримавши волю. Ходили стежками, малюючи небо, Не обертались назад – таке наше кредо. Сміялись, раділи, літали ночами, А смуток і горе лікували словами. Жили як хотіли, творили в день чари, Лишились собою, яких нас вже знали. Забуті надії, загублені плани, Нездійснені мрії, порваті романи, Це все неважливо, не треба боятись, Потрібно на краще завжди сподіватись.
2018-09-29 14:01:42
4
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1485
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999