Сподівайся

Vymy

Забуті надії, загублені плани, Нездійснені мрії і все, що ми знали. Втративши все, повз моря, океани Ми йшли до світанку, якого бажали. Крізь Всесвіт й крізь час, Усе зло й неправдивість Ми вірили в нас У дружню терпимість. Пройшовши всю вічність Й побачивши космос, Пізнали магічність, Почули наш голос. Згадали дорогу і те, що втрачали, Дивились на сонце, любили, кохали. Жили в цю хвилину, казали про казку, Споглядали на зорі, викидаючи маску. Ми знали про щястя і вірячи в долю, Залишили все – отримавши волю. Ходили стежками, малюючи небо, Не обертались назад – таке наше кредо. Сміялись, раділи, літали ночами, А смуток і горе лікували словами. Жили як хотіли, творили в день чари, Лишились собою, яких нас вже знали. Забуті надії, загублені плани, Нездійснені мрії, порваті романи, Це все неважливо, не треба боятись, Потрібно на краще завжди сподіватись.

2018-09-29 14:01:42

4

0

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2671

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1241