Моя принцесса
Вівторок, 6 ранку, надворі ще ніч,
Пройшов уже рік, хоч ліч, хоч не ліч.
Ти зникла для мене, як зник смак життя,
А час все летить, шкода, нема вороття.
Надіюсь ти про мене думаєш,
Або, принаймі, хоча б згадуєш,
Бо я тобою досі дихаю
Моєю кароокою принцессою.
А пам'ятаєш як ти була кометою,
Яка попала у Всесвіт й стала вічністю?
Ти стала моїм всім: терпінням ніжністю,
Моєю неймовірною планетою.
Та ні, брешу, була ти космосом,
Моїм спасінням, моєю таємницею
Я був німим, ти стала голосом,
Моєю найміцнішою фортецею.
Ти була слухом, стала мені очі,
Кохана, ти заміняла мені дні і ночі,
Була моїм повітрям, порятунком
Та зараз стала лише смутком.
Для мене ти була і серце і душею
От є життя і сметь, а ти була межею,
Печаллю й щастям, миром і війною,
Ненавистю, коханням, єдиною, одною.
Ти була сонцем, що найбільше гріло,
Мої бажанням, що здійснитися хотіло,
Моєю безкінечністю, моїм дощем,
Найбільшим забуттям від всіх проблем.
Та все ж дороги наші розійшлися,
І ми все викинули як сміття.
У цей момент слова між нами не знайшлися.
Я пам'ятаю поцілунок, очі в очі, далі забуття...
Та час не повернути разом із надією.
Потрібно вже змиритись, йти вперед,
А десь в кутку душі, ти все ж лишилась мрією
Такою золотистою й солодкою як мед.
Боюсь що ти про мене вже не думаєш,
Не думаєш...і навіть вже не згадуєш,
А ж я тобою досі дихаю
Моєю кароокою принцессою...
2019-02-15 23:08:51
3
0