Гіркії сльози

Ангеліна Пилипенко

Дев'ята тридцять. Тихо поночіє. Десь тихо сльози лиє небокрай. Малює дощ на склі чарівні мрії; Але ламкі, тож ти їх не займай! Мені ніяк. Душа опорожніла, Хоч сміх бринить фальшивий на вустах. Ці почуття - незграбні, неумілі, - Перетворились у прозорий прах. Не плач. Тобі не личить. Візьмись в руки. Зітхни повільно й проковтни свій біль. Слова - це легко... Значно гірше - мука, Яка списами жалить звідусіль. Згорну нотатник і крізь шибку гляну: Царює в небі синя чорнотінь. Ох, де ж взялась оця потворна рана? Чом заступила моє щастя тінь? Та не слабка я. Зможу. Подолаю, І скоро вже не плакатиме світ. Тихенько прошепочу: "Вірю. Знаю", І доленосний свій здійсню політ...

2020-09-28 15:08:33

Інші вірші поета

Сухі очі Ода дружбі(укр.) Найцінніший скарб Журналісти

Інші поети

Ava Brown

@avaontiana08

Рада

@Rada_

Bad Trip

@B1Sod

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

4428

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6292