Поговори...

Анна-Марія Фокк

Поговори зі мною не мовчи. Мовчання з твоїх уст неначе покарання Не витримаю! Тільки лиш скажи... Що в серденьку твоєму лишилось ще кохання. Поговори зі мною не мовчи Скажи хоч слово про кохання. Давай говорити як тоді Ти про любов мені, а я лиш про навчання. І день за днем, кохання у душі Стає дедалі важчим покаранням А ти мовчиш, мовчиш, мовчиш. Неначе зникло все кохання. Поговорімо про вишневий сад Про хмари біло- пурпурові Поговорімо як колись Про все на світі, рідне слово. Давай обсудимо картину Давай поставимо крапки Давай забудемо кохання Забудемо сварки. Скажи хоч слово про кохання! Благаю, тільки не мовчи Свари, кричи, роби що хочеш Зі мною тільки говори. 16.10.22

2023-04-05 08:56:02

Інші вірші поета

Тисячі доріг... О як мені бути... Забираючи біль ... Снилися мені...

Інші поети

Anntuanetta

@Anntuanetta

Алина Забуга

@AlinaZabuha

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1072

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1702