Вірші
Самотність...
Вона не раз ховала сльози
Пекучі сльози в подушках
Пережила найгірші грози
В самотніх, темних вечорах
Вона від всіх ховала сльози
Тремтіла лиш на самоті
І йшла в чарівний сад- мімози
Що збереглися в пам'яті
Вона любила чай й самотність
І теплі літні вечори
В ній вирувала безтурботність
І темно- сірі кольори...
7
1
136
___
Я бачив сльози на очах
Я чув усі її ридання
Знаходив спокій у речах
Кохав її попри мовчання
Я бачив усмішку її
І блиск очей мене заводив
Вона траплялась мені в сні
Але крізь неї повз проходив
Я чув той сміх із її уст
Що веселив серце і душу
Я відчував і чув той хруст
Коли я заступитись мушу
Не помічаєш мене знов
Але всерівно поруч буду
І наче злість мене бере
Як біля тебе так багато "бруду".
5
0
149
Скільки ніжності в ваших долонях ...
Скільки ніжності в ваших долонях
Скільки захвату в ваших очах
Розпаліть моє серце коханням
Що лиш тліє у темних ночах
Скільки в небі зірок знов палає
Я вдивляюсь в ваш профіль тонкий
Це безсилля по тілу блукає?
Це ваш погляд нестримно п'янкий
Ваші губи отруйна спокуса
Хочу знову і знов цілувать
Ви наркотик у моєму серці
Від якого не можу я спать
Ваші руки такі неслухняні
Все блукають по тілу моєму
Ми із вами неначе п'яні
Уночі я пишу вам поему
Скільки ніжності в ваших долонях
Скільки захвату в ваших очах
Моє тіло горить, догорає
Коли я у ваших руках...
5
0
169
Скажи чому...
Скажи чому залишився зі мною?
У пелені печалі й нездійсненних мрій
Моя душа розірвана весною
А ти її долонями зігрій
Скажи чому ти все ще поряд?
Із серця все ніяк не йдеш
І лише твій коханий погляд...
Мене у рай знов проведеш.
Скажи чому ти ще кохаєш?
Скажи навіщо я тобі?
А ти мене все ще чекаєш
В холодні ночі зимові
Скажи чому так міцно обіймаєш?
Цілуєш, забуваючи про все.
І зовсім вже не помічаєш
Що гасне погляд мій із кожним днем
І зовсім мало часу залишилось
І я іще радію цьому дню
Наше кохання точно не скінчилось
У сяйві догораючого вогню
Я не померла! Все іще з тобою
Тут біля серця, тихо так б'юсь
Залишуся в тобі я добротою
Із злом всередині тебе борюсь...
6
0
191
Вірші
Пишу вірші тобі- ти не читаєш
Пишу слова душі, не віддаю
Кохаю- тихо, мовчки в одіялі
І зиму сніжну й каву не люблю
Пишу для себе, в серці зберігаю
Надію мовчки в танці бережу
Тебе уже не раз лишень згадаю
З тобою в серці я вперед іду
Ідуть роки, надія вже згасає
І серце наче тихо забува
Але ця зустріч йому все згадає
Я не живу, хворію, серце помира
Лікарня, запах твій, медикаменти
І образ твій прямо перед очей
Згадало серце вмить усі моменти
І сльози тих безсонних ночей
Я не забула! Досі пам'ятаю!
Із цим жила і довго буду жить
Щоночі тихо я зітхаю
І пам'ятаю, що ти сильний чоловік
Ти як? Ти де? Із ким? І скільки?
Це ревність всі образи спонука
Я ще згадаю, як те серце б'ється
Я ще згадаю, як цвіте й співа душа
Ти поруч час від часу, як забуть?
Як вбити всі ті спогади страшні?
Я не кохаю, забуваю, я живу?
Я помираю! Гину і люблю
Минають дні і спогади нові
Я знов у вірші їх складаю
А ти- читаєш! Наче я у сні
І рани у душі вже заживають
І от весна- щасливая пора
Цвітуть сади, кохання розцвітає
І зажива образа, слідів не залиша
Але серце біду передчуває
Він поруч був в самі страшні хвилини
Не залишав одну навіть на мить
А потім зник, якісь нечисті сили
Сказали мені більше не любить...
Роки ішли, усе забулось
І рани, хоч живі та зажили
Це серце більш нікого не кохає
У ночі світлі весняні
Я більш нічого вже не відчуваю
Ні болю, ні образ, не чую слів
Я лиш живу, коли вірші складаю
А за останні роки їх вже тисячі
Я не одна, я вірю що зі мною
Десь в Всесвіті страждає ще душа
Для неї теж уже нічого
Не важать більше почуття
І хай ідуть роки так помаленьку
І я за ними буду йти непоспіша
Я більше не живу, я догораю
Як на ніч на столі покинута свіча.
7
2
337
Кохання...
Буває так, минають роки
Минають зими і літа
І вже старі маленькі кроки
Рахують від початку до кінця
Вони кохали і боялись
Страждали, вірили в дива
Сміялись, тихо обіймались
І не кидали на вітер слова
Вони отак дивились в очі
Шукали щастя й простоту
І забирали всі невдачі
І всю погану чорноту
У них такі невинні очі
Серця невинні і душа
У них кохання було справжнє
Це перевірили літа
І до сих пір ті їхні очі
Кохають, марять і живуть
У них були безсонні ночі
І їхні рани заживуть
Вони кохали тихо, мовчки
В вишневім саді, уночі.
Щоби не бачили ворожі
Пліткарські чорні язики
Як тільки півень нову пісню
Почне співати з-за рання
Розбіглися як сірі мишки
Вони додому, бо пора
Настав тяжкий час, хлопці служать
Дівчата плачуть й лиш одне
Благають бога, щоб вернувся
Журба і біль тоді мине.
Ідуть роки, він не вернувся
Страждає серце і душа
Батьки знайти в селі такого
Заможного молодого юнака...
Вона змарніла, очі чорні
Із них вода все йде і йде
А він вернувся, так вже в неї
Дитяток четверо росте
І він образившись на неї
Другу узяв у дружини
Він не кохав лише помстився
І шкодував щохвилини
Вона дивилася на нього
Змарніла, хвора, не жива
І розуміла- Вже нічого
Не змінить навіть розмова...
Минали роки нещасливі
Вони дивилися здаля
Здавалось наче випадкові
Писали погляди слова
І так пройшла, минула юність
Минула молодість їхня
Вони забули про образи
Але залишились слова
Вони не бачилися довго
І сум з'їдав їх день за днем
І не знайшли вони нікого
Хто б серце розбудив вогнем
Пройшли роки, вони зустрілись
Онуки, діти- не дарма
І погляд їх, слова і дії
Лиш говорили- кохання!
Уже недовго їм зосталось
Минають роки не дарма
І їхня молодість здавалось
Вже в старості пише слова
Розмови, посмішки, обійми
Усе вони наздоженуть
Вони забудуть біль і сльози
Бо їхні рани заживуть...
8
0
217
Забираючи біль ...
Її душа відлетіла у вирій
Із пташками у небі літа
Це вже зовсім нечиста сила
Забирає невинні серця
Як хмарки пливуть по небу
В темпі вальсу із неба йде дощ
Так вона відлітає у вирій
Забираючи біль із площ
Її серце тендітне і ніжне
Що любило, кохало, жило
Все згоріло, умить запалало
А із неба нарешті йде дощ
Рідні плачуть і тужать, бояться
Що цей люд, що не знає життя
В них немає жалю до дитини
У якої забрали життя
Плями крові в повітрі літають
І нагадують біль до сих пір
А вона відлітає у вирій
Забираючи біль усіх днів...
10
0
212
Осінній дощ
Ця осінь довга і сумна
Залишила біль в серці
Забрала мрію і життя
Залишила лиш герці
Ця осінь плаче над нами
А може і сміється...
Та вже давно покинув ти
Це серце, яке б'ється
Знущання! Боже, ти скажи
Навіщо біль у серці?
Хто виграє в цей раз скажи?
Мій розум чи це серце?
І в сотий раз осінній дощ
Змиває мої сльози
Серед людей прохожих ти
Ні на кого не схожий.
Я бережу тебе в собі
Й в кишені біля серця
Бо лиш з тобою воно
І плаче, і сміється
Зі мною ти тепер навік
В осінньому дощу
Тебе ніколи не забуду
Тебе не пробачу...
10
0
296
Образ
І знов почути голос твій
У натовпі прохожих
Кажу собі, що він не твій
А лише дуже схожий
І знову біль із серця йде
Душа за ним ще тужить
І як зізнатися собі
Що він ще не байдужий
Я знов шукаю погляд твій
Але знайти не можу
І в тисячі людей простих
Твої риси знаходжу
Даруй мені тепло долонь
І посмішку й кохання
Не йде від мене образ твій
Дарує біль зітхання
Я до сих пір шукаю те
Над неземне кохання
І погляд твій... І голос твій...
Дарують сподівання...
8
1
245
Ти був життям...
А знаєш ти для мене був усім
Весняним сонцем, бурею, дощем
Для мене вітром у саду густім
Ти був повітрям і моїм плащем
Ти вже давно був всім моїм життям
Ти був в легенях, в серці, у душі
Ти моя ніч і ранок що настав
Мій любий, побачимось на цвинтарі...
Прийшли голодні пси скажені
Руйнують долі і життя
Вбивають, крадуть і ґвалтують
Не знають слова "каяття"
І ця зима холодна, сніжна
Забрала і моє життя
І серце вирвала із тіла
Морозом своїм розпалила
Без того ранене життя
Ти був... Усім своїм життям
І подихом, і світлом, світом!
Тоді ти був... Тепер тебе нема
Лише на цвинтарі побачу тебе я...
7
4
159
Мрії і диво
Новорічна ніч настала
І весела й чарівна
Діти мріють про дарунки
Про цукерки і дива
Всі чекають на Мороза
Що у торбі принесе?
Миру? Щастя чи здоров'я?
Він теплом зігріє все!
Діти мріють, вірять в диво
Прикрашають в хаті все
І співають, і радіють
Вірять мрію принесе
Сміх дитячій в кожній хаті
Вірять діти у дива
В кожну хату завітає
Мрія чиста і жива...
6
2
211
Проблема
"Від ударів твоїх, моє тіло покривають шрами
Мені боляче, від усіх ховаю криваві рани
Відлуння криків, здригається будинок
Терпіти це уже не в силах я!
-Рани заживуть!- він все ще виправдовується
Але душевні рани ніяк не загояться!
Душа палає, тіло здригається
Потрібно кричати, натомість від усіх закриваюся...
Він знов обіймає, він любить, кохає
Він поруч, я знаю, зі мною завжди! ...
В душі порожнеча, криваві сліди
"Він б'є, значить любить!"- казали вони."
Її вже немає, вона пішла в вічність
"Він любить, кохає!"- вона лиш страждає
А люди говорять "Насильства не має!"
Вона так боялась і мовити слово
Проблема у тому- піти проти нього
Сказать усім, про проблему свою
Захистити себе і свою сім'ю...
4
0
224
Коханий мій
Ти мій коханий, серденько моє
Ти мій єдиний, ти моє натхнення
Ти моя зірка, що на небі так сяє
Ти моє серце, ти моє кохання
Коханий мій, без тебе я не я
Твої слова- це музика у серці
Без тебе ранок мій не настає
Без тебе лиш туга в моєму серці
Ти мій герой! Ти- ідеал!
Готова я з тобою хоч на світу край
З тобою світ вже зовсім не страшний
Бо ти мій сон, що став навік реальний
Любов моя, коханнячко моє
Доки у грудях серце пісню б'є
Доки душа моя вогнем палає
Кохаю, милий, я лише тебе!
8
4
211
Подзвони мені, напиши мені...
Подзвони мені, напиши мені
Я знову зву тебе по імені
Мені ж подобається все що і тобі
Ми наче коханням покалічені.
Напиши мені, подзвони мені
Ти можеш звати мене зараз по імені
Ти десь далеко вдалині
Але в серці моєму ти залишив сліди
Подзвони мені, напиши мені
Кохання у серці-вогонь, що тліє у душі
Любов моя у серці- натягнута струна
Що грає мелодією серцебиття.
Напиши мені- знову прошу я
Подзвони мені- хочу знов почути я
Твої слова, склади, вірші
Ти в мене в серці назавжди
7
2
216
А вже...
А вже осінь прийшла у мій сад
Ніжно листям торкнулась душі
Пам'ятаю я той листопад
І надіюсь, що не забув про нього ти
Рання осінь гуляє садами
Прикрашає алеї й парки
Ми як листя додолу впали
Залатали душевні дірки
А вже осінь пройшла непомітно
І дерева голі стоять
А барвисті стежки стали білі
Завітав до нас снігопад....
8
3
227
Промінчик сонця на удачу
А я піду й не скажу "Прощавай"
Закривши двері тихо я заплачу
Цей дім був рідний, а тепер чужий
Я візьму камінь з саду на удачу
Закриють хмари небо голубе
Осінній дощ напустится з-за хмари
І я скажу тобі лише одне
Що більш тебе я не кохаю
І десь промінчик з-за хмари вигляда
Усмішкою веселою зігріє
І дасть надію далі на життя
А дощ все зайве з лиця змиє
І я крокую далі по життю
Під носа тихо я собі бурмочу
"Всміхайтесь люди навіть дощу
Бо той промінчик сяє на удачу..."
8
2
255
Їжачок
Їжачок пішов у нірку
Там знайшов запаси білки
Довго думав їжачок
І згорнулася у клубок
Білка з зайчиком дружила
З ним стрибати полюбила
Їжачка ж усі боялись
Тому з ним вони не грались
Їжачок вийшов із нірки
І віддав запаси білки
Білка ж довго дивувалась
З їжачком грати зібралась
І тепер наш їжачок
Не страшний лісний звірок.
7
2
206
Багряна осінь
Багряна осінь в гості завітала
Дала надію нам й похмурим дням
Серцями нашим зіграла
І навіть на хвилину не дала шанс снам
Багряна осінь- пахне дощами
Старими книгами і пилом із полиць
І ми давно гуляємо ночами
Я пам'ятаю дні ці світлі до дрібниць
Багряна осінь - холодами виє
Морозом пахне, вітром і сонцем
І рани наші глибокі зашиє
І намалює серце червоним олівцем
Багряна осінь в гості завітала
Дала надію нам, не нашим снам
Сплела барвистими нитками
Наші серця, як наче ми є храм.
6
2
242
Відчувати тепло в твоїх холодних руках...
Відчувати тепло в твоїх холодних руках
У думках твоїх заблукати
Відчувати тебе і лютий свій страх
І про безліч ідей, тобі прошептати
Цей темний шлях, серед шипів
Серед болю і крові, і запаху смерті
Відчувати життя, поміж сотні смертей
І кохаю йому все ж сказати
Зігрівають в твоїх холодних руках
Поміж снігу, сирен і дощу
Відчуваю тепло і лютий свій страх
І якщо ти підеш не прощу
Поміж тисяч людей у підвалі сиджу
І у очі твої я дивлюся
"Я тебе кохаю" тобі я шепчу
І якщо ти підеш зажурюся...
7
2
191
А може...
А може я із іншої планети
Де люди все ще вірять у дива
Для кого я пишу всі ці куплети
Для того, хто ненависть убива!
А може я із іншої планети
Де небо мирне й голубе
Де всі не курять сигарети
І вірять у щасливе майбутнє
А може я із іншої планети
Де вірять люди у добро
Чи може я спустилася з комети
Де панувало лиш всесвітнє зло
А може я із іншої планети
Де бігає щасливо дітвора
Де небо чисте і прозоре
Де ще нікого не забрала ця війна...
7
3
203
Осінь...
Крізь роки заглядаю у осінь
Що для щастя нам більше треба?
Листя жовте додолу лине
А дощі викликають потребу...
І повітря у осені чисте!
І ці барви на струнах серця,
Як заграють ту сумну пісню
І дощів уже більше не треба.
І так хочеться впасти у листя
Від краси чарівної співати
І всюди квіти ці дивовижні
У вінок дуже ніжно вплітати
Так красиво і так натхненно,
Так чарівно і дуже пісенно
Осінь тихо нас покидає,
Бо зима ніс свій просуває...
7
0
190
Жуля...
А серце все знову потерпає від болю
Болить і щемить і рветься на волю
І сльози пекучі течуть на подушку
Але крики душі вгамувати я мушу.
Повернися благаю, від болю вмираю
А серце кров'ю обливає, як вогнем опікає
І сльози щоночі дарма проливаю
Я просто знаю, що тебе вже немає.
Згадаю, як разом ми спали щоночі
Твої поцілунки... Заплакані очі
І душу терзає немов на частини
Я знаю що ти серед ночі не прийдеш
О Боже, благаю, нехай повернеться
Я серце віддам, а в нього (неї) хай б'ється
О Боже, благаю, нехай хоч присниться
Погляну на нього (неї) і буду молиться.
І серце все знову потерпає від болю
А душа все кричить і рветься на волю
І сльози криваві течуть на подушку
Але крики душі вгамувати я мушу...
7
4
187
---
Я пам'ятаю твої сумні очі
І печалі повна душа
Ти знову плачеш кожної ночі
І говориш собі,- "Я одна!"
Я дивлюсь в твої безмежні очі
В них лиш біль і образа одна
Що це за всесвітній злочин?
Що це за безкрая глибина?
Я закохався... Дивні почуття ...
Без її очей, я не бачу життя
Не було б в житті моєму сміття
Я б викрав тебе без вороття.
"Ти не одна!"- кажу тобі я знову
" У нас є нині вся моя любов"-
І хай кипить у жилах моя кров
Я вже знайшов єдину ту любов!
*** *** ***
Не має слів, одні твої зітхання
Твій сумний погляд знов перед очей
Я як вампір, аж до світання
Все п'ю із шиї ту гарячу кров
" Ти не одна! Тепер є ми!"
Говориш ти, а я бачу лиш жаль
В моїх очах заповнених слізьми
Ти все ще клеїш вазу із кришталь.
"Я так кохаю, мила просто знай!"-
Твої слова, що ти мене кохаєш
Я лише хочу, щоб ти знов сказав
Як я багато ще для тебе значу
І вже нема в очах тої журби
Немає і жалю й образ і навіть болю
Ми так в житті пливемо у човні
Що бачимо навколо себе тільки волю
*** *** ***
Ти так змінилась, мов троянда розцвіла
Запахла, зацвіла немов весною
В твоїх очах натягнута струна
Що лине піснею яскравою і не сумною
Ти моя квітка, надію знов дала
А я кохаю і про це я знов говорю
"І я кохаю!"- ти відповіла
І ми знов у човні й пливемо вже по морю
*** *** ***
Ти став щасливим, бачу по очах
Вони мов море, гори- неймовірні
"Люблю тебе!"- кричить моя душа
Твої уста- вони такі чарівні
Минають дні, зі мною поруч ти
І більш нікого мені вже не треба.
З тобою я щаслива навіки
Тоді у кому є іще потреба?
9
4
216
Я хочу...
Я хочу пам'ятати твій голос
Вдихнути твій запах сильніш
Я хочу до тебе торкнутись
Й забути, що в серце ще встромлений ніж
Я хочу вдихнути твій запах
Запам'ятати кроки твої
В рухах твоїх знову розтану
Але біль у серці сильніш!
Я хочу запам'ятати твої руки
Слова і вчинки, навіть ту брехню
І очі твої сині, як те море
У них втонути, наче наяву
Я хочу до тебе притиснутись
Й кохати доки не настане ніч
І поки я жива цілуватись
І спати із тобою пліч-о-пліч.
Я хочу... До тебе! Безмежно!
В обійми! У руки твої...
Але тебе більш немає
Ти тільки лиш в моїм серці і голові...
6
2
194
Образа
Я тобі зроду навіть "Здрасті" не скажу
І буду усміхатись, як би там не було
Слова твої для мене вже ніщо
Лиш опіки тепер у мене в грудях...
Я тобі зроду не скажу "Бувай"
І не всміхнусь коли ти знов жартома
Будешь казати мені "Прощавай,
У тебе більш немає дому"
Я більш тобі не усміхнуся знай
І на скажу я про свої проблеми
Але ти милий просто знай
Для тебе в мене не написано поеми...
6
0
173
Я слабка....
Або особлива
Я слабка, до жаху неможлива
Смішна, легковажна, не серйозна.
Зазвичай занадто сором'язлива
Але по-своєму особлива
Я слабка, можу впасти і здатись
В дві секунди рознервуватись
Можу плакати і бити стіни
Бо на своєму стояти не в силах я
Я слабка! До неможливості ревнива!
Мрійлива, чутлива, може трішки лінива
Смілива, правдива, лайлива
Але по-своєму особлива
Я слабка, адже плачу ночами
Я слабка, бо не вмію вбивати словами
Я слабка , може трішки сварлива
Бо стояти на двох уже не в силах я...
Іду вперед, але руки опускаються
Дивлюсь назад і думки повертаються
Стою на місці і не знаю, куди йти
Я слабка, адже сильним повинен бути ти.
6
4
251
Будь щаслива...
Я прошу тебе, будь щаслива
Хоть з іншим в призмі сірих днів
Для мене мила ти єдина
У серці навіки посіяла гнів
Мила моя, ти будь щаслива
У дорозі життя без гріхів
В моїм серці навіки ти мила
Посіяла нестерпну втому й біль.
6
2
238
Без назви
"Не застудись, чекаю вдома"
Слова його, до болю знайомі
А це його шарф у мене на шиї
Який зберіг запах того, хто не прийде
І запах його тіла, все ще є вдома
Його тінь повсюди, навіть на сходах
Його голос у вухах, я його чую
Він той, за ким плакати, довго я буду
"Не замерзай, вдягни рукавиці
І шапку візьми, ту що на полиці
І застегни куртку, бо я тебе знаю
Давай вже іди, і знай я чекаю"
Турбота його діставала так сильно
"Ну я вже доросла!"- кричала нестримно
Тепер би почути його бурмотіння
Коли він насильно і дуже інтимно....
Зав'язує шарф мені знову на шиї
Ображений погляд й погані думки
Але не на довго, він знову цілує
На підлогу знову падають мої книжки...
" Тепер біжи, бо запізнишся
Обережно на сходах... Й про обід не забудь"
Він знову цілує і мучить мої губи
А я насолоджуюсь і серце немов у вирій несуть...
Зав'язую шарф його знову на шиї
А серце від болю... Від туги за ним
Болить і щемить, обливається кров'ю
І голос його, мені не забуть....
І так зима йде рік за роком
А він у серці теплім назавжди
Його вже немає, він десь далеко
А вона й без нього сильна назавжди....
8
5
201
Голос кохання...
Чому постукав ти у мої двері?
Чому прийшов туди де не чекають?
Чому сьогодні місяць такий гарний?
Чому ми робим боляче коли кохаєм?
Скажи мені хто ти такий?
Що робиш ти в моїй кімнаті?
Що тут забув? Що втратив ти?
Забудь мене і танці придуркуваті!
Неначе день серед зірок
Неначе місяць серед ранку
Співай гучніше голосок
Хай пісня лине до світанку
Хто ти такий? У серці голосок?
Співай гучніше я тебе благаю
Щоб ті ридання у душі
Звучали голосом кохання...
9
2
317
І хай твої долоні, мене не обіймають...
І хай твої долоні, мене не обіймають
І хай ті карі очі на мене вже не глянуть
І хай твої уста, не скажуть ані слова
Не відчуваю більше радость, лиш горе.
Колись ти був у серці, тепер ти не зі мною
І біль із мене ллеться слізьми як наче море
Ти був у мене в серці, тепер вже невідомо
Всередині те серце, стукає як хворе
Ти десь далеко іншій, купуєш ті троянди
Говориш компліменти, виразно і яскраво
А що зробив зі мною? Залишив назавжди!
Тепер моє серце, не витрима біди
І хай та сніжна осінь зігріє мені душу
Бо ти сказав слова, мені тепер байдужі
І хай тепер з другою ти створюєш казки
Я мрію що зі мною, тоді то був не ти...
13
0
374
Я відчувала що тепер одна....
Дивлюся в очі твої, веселкові
У них давно написаний роман
І ці сорочки твої фіалкові
Несуть в собі несказанний обман
А я закохуюсь у ті невинні очі
У їх безкраї широти водяні
І любо так дивитися всі ночі
В небесні очі, наче весняні
Але ти раптом став переді мною
Із болем і журбою в тих очах
"У мене є дружина і дитина
Пробач, що я так довго мовчав"
І рухнули усі мої кордони
І біль мов пелена, перед очей
Скували тіло сильнії судоми
І виривалось серце із грудей
А ти стояв отак переді мною
І сильно так в обіймах сковував
Казав слова, мені вже невідомі
І сльози болю з щік зціловував
Я вирвалась із сильних тих обіймів!
І витерла із щік я ту всю сіль!
І ненависть, і біль, і навіть сльози
Ти породив в мені просто за мить
І я від тебе бігла, як від звіра
Заполонив ти серце моє вмить
І біль безкрає море всередині
Яке у непогоду все штурмить
Я закохалась в тебе, божевілля!
За що мені від тебе вся ця біль
Як виривають серце без наркозу
І це не боляче, як ти мені зробив!
От краще б ногу я собі зламала
Як ти мені умить шию зкрутив
Навіщо тепер жити я не знаю
Коли всередині тебе лиш тільки біль...
Я йшла неспішно, тихо по перону
Де голосно кричала дітвора
Я відчувала лиш нестримну втому
Я відчувала що тепер одна....
11
2
231
Хвилини...
Можливо навіть на хвилини
Відчути запах твій і нотки сподівань
Ти врешті-решт як ті перлини
Любуєш око моїх навіювань
Ти врешті-решт приїдеш, я це знаю
Коли ми так далеко, але є
Ти моя віра, мої сподівання
У довге і щасливе майбутнє
І ось неначе поруч ти, я сильно обіймаю
Але я вже сумую, сильно так
Бо знаю, що приїхав не надовго
І може завтра я вже скажу "Прощавай!"
Але ця мить! Хвилини ці з тобою
Вони зі мною назавжди!
І коли їдеш, знай що на частини
Розпалась серце й боляче мені
І та біль мене не відпускає
Зі мною поруч зранку і вночі
Лише коли в обіймах я тебе стискаю
Та біль минає, хоч на хвилини...
11
4
249
Зелені очі...
Багато років вже минуло
Пройшли ми зими і печаль
Я знову бачу любі очі
Вони крихкі, як той кришталь
І знову очі ті ясні, у снах з'являються мені
У них вогонь вже не згасає, я знаю що вона кохає.
Зелені очі як ті квіти, росою ранньою залиті
І відблиск місяця вночі, вона являється мені.
В очах немає злого жарту
Вона і справі знов прийшла
І сіді брови, зморшки нові
Ще не зникає вся краса.
Ти як в той день, як вперше бачу
Тебе здаля, неначе знов
Ти як моє кохання перше
Усе хвилюєш мою кров.
А очі як світанок ранній
Все заворожують мене
А це все очі, твої очі
Хвилюють серце все моє.
Зелені очі як ті квіти, що з ранку сонечка все ждуть.
Хвилюють серце, мою мову, і кров по жилах все женуть.
Ти як та пісня про кохання, і мелодійна й не сумна.
Ти граєш знов на струнах серця, аж відбивається душа.
Зелені очі- чарівниці
Чим напоїла ти мене
Що в грудях серце знов шепоче
Що люблю я тільки тебе...
11
2
303
Ненависть
Це не любов, це лиш пустий мізерний стук
Коли ненависть в грудях обіймає
Коли у серце встромлений кинджал
І біль тупа у грудях все не відступає
І ця ненависть як якась війна
Всередині штурмить і бурю напускає
Коли усе на світі просто тьма
І ненависть лиш смертний дим пускає
І навіть помста, лють все підійма
І не пускає серце до спочину
Коли у грудях все ще йде війна
І пелена якась перед очима
Ти просто йдеш... Руйнуєш все під ряд
Чийсь труд і піт, любов, слова ти нищиш
Ця ненависть в тобі смертельний яд
В тобі вона людину знищить!
8
2
216
Невпинно говірка...
Я хочу з тобою про щось бурмотіти
Казати тобі як я сильно люблю
Щебетати на ґанку і аж до світанку,
Базікати коли готую нам сніданки
Розказати як пройшов мій день
Бубоніти під носа насупивши брови
Гомоніти, кричати, розповісти про те
Як люблю я читати щоночі.
Лепетати, базікати буду з тобою
А ти головне не мовчи. Розкажи мені
Як це жити зі мною, такою невпинно говіркою.
12
6
274
Люблять очі тую вроду...
Люблять очі тую вроду
Люблять, аж не можуть
Тільки місяць в небо зійде
Відразу захочуть...
Ой та врода молодого
З розуму зводить
Очі хочуть, та не можуть
Бо є інша в нього
Любе личко, милі брови
Гарно так говорить
Стан високий, сильні руки
З розуму зводять
Так кохають мої очі
Серце, аж щемить
Як він іншу та до себе...
Боже вбережи!
Люблять очі його вроду
В серці щось болить
Він з другою, він лиш її
Буде вік любить
Що ж робити із коханням?
Як його убить?
Як зробити, щоб ті очі
Перестали лить
Лить ті сльози над рікою
Ввечері пізненько
Як я люблю тую вроду
Аж щемить серденько
Очі люблять, хоч і знають
Не буде моїм!
Та ті очі так засяють
Лиш на хвильку з ним
Люблю вроду козаченька
Та не буде мій ...
В нього мила теж гарненька
Хай він буде їй!
А ті очі що кохають
Будуть виглядати
Коли милий з хати вийде
Буду аж співати!
Люблять очі милий погляд
Він не дасть заснути
Любить серце вроду тую
І не дасть забути
І як милий знову гляне
В калюжі втоплюся
Я розтану, не забуду
Богу я вклонюся
Люблять очі тую вроду
Та не буде мій
В нього жінка теж красуня
Хай він буде їй!
Я ж з коханням в серці вічним
Навіки засну!
Хай кохає, стільки хоче
Мені всеодно...
10
0
553
Мільйони слів
І мільйони слів не про любов
І тисячі навіювань про неможливе
І відчуття, і зараз я не про любов
Я відчуваю себе дуже нещасливо
І мільйони слів... Та ні про що!
І марні сподівання про кохання
Та ти говориш мені абищо
А я лиш мрію, про слова кохання...
І мільйони слів, приносять біль
І роздирають тільки-но заживші рани
Пробуджують у серці тільки цвіль
Хай наші душі, рознесе вітрами ...
9
0
206
Забудь...
А ти забудь мене хоч на хвилину
Вдихни цей волі аромат
І я забута в серці на хвилини
Перетворю твоє життя на ад.
Послухай, хай хоч скали тріснуть
І буревій все рознесе вщент
І квітки- розцвіли, нехай зів'януть!
І в серці бравім до горить момент
Ти не згадаєш мене, гарантую!
Забудеш раз і навіки
Твоє я серце зачарую
Допоки не розійдуться світи...
9
2
246
Ти живий- і мені цього досить
Ти живий- і мені цього досить
Хоч між нами години ходьби
І я знову тебе попрошу
Я благаю далеко не йди
Ти живий- і мені цього досить!
Хай хоч буря буде, заметіль!
Ноги самі до тебе хочуть
Хоч до тебе той шлях непростий.
Ти живий-і мені цього досить!
Знову чую те серце твоє
І воно мене, вже ніколи не спросить
Як то жити коли поруч тебе немає?
Ти живий-і мені цього досить!
Як ковтка у спекотній день
Ти далеко поїдеш, знову!
Хоч прощання те все важче.
Мені знов тебе не вистачає
Хочу знову тебе обійнять
І хай сльози все знову стікають
Ти живий- і я вірю в тебе!
9
2
380
Поговори...
Поговори зі мною не мовчи.
Мовчання з твоїх уст неначе покарання
Не витримаю! Тільки лиш скажи...
Що в серденьку твоєму лишилось ще кохання.
Поговори зі мною не мовчи
Скажи хоч слово про кохання.
Давай говорити як тоді
Ти про любов мені, а я лиш про навчання.
І день за днем, кохання у душі
Стає дедалі важчим покаранням
А ти мовчиш, мовчиш, мовчиш.
Неначе зникло все кохання.
Поговорімо про вишневий сад
Про хмари біло- пурпурові
Поговорімо як колись
Про все на світі, рідне слово.
Давай обсудимо картину
Давай поставимо крапки
Давай забудемо кохання
Забудемо сварки.
Скажи хоч слово про кохання!
Благаю, тільки не мовчи
Свари, кричи, роби що хочеш
Зі мною тільки говори.
16.10.22
10
0
260
Ненавиджу...
А я ненавиджу себе
Сьогодні, зараз і завжди
Ненавиджу до болі в грудях
Скажіть мені, коли у той світ відійти...
Я ненавиджу свої руки!
Свої груди, ноги, живіт
І хай знову говорять люди
"Вона страшна, як помийний кіт".
І хай боляче ранять словами
Навіть рідні і зовсім близькі
Я не гляну, на себе не гляну
Всі ці спогади, як каміння важкі.
І від дзеркала знову частини
Розлетілись по кімнаті моїй
Я не хочу, нічого не хочу
Заберіть залишок моїх днів.
Я ненавиджу все у собі
І до болю у горлі я буду кричати
Я ж така як інші в цьому світі!
Але як про це сказати....
9
0
198
Ні, не кохаю я тебе...
Ні, не кохаю я тебе
Любов у серці не живе
Душа не гине за тобою
І кров по жилах не тече з тобою
Ні, не кохаю я тебе
Щоб бігти й обіймать тебе
Щоб жить і бачити тебе
Це не любов, пробач мене
Ні, не кохаю я тебе
Не відчуваю почуттів
Не хочу вірити в твою любов
І буть в омані твоїх слів
Ні, не кохаю я тебе
Й не хочу закохатись
Сьогодні є, а завтра вмре
Куди тоді діватись?
Ні не кохаю я тебе
Да так, що кров у жилах мре
І не дивлюсь я в карі очі,
Бо серце закохатись хоче
Ні, не кохаю я тебе
Бо в серці туга й воно мре
Без тебе милий воно гине
Ні, не хочу я кохать тебе....
Гарні спогади з: 16 березня 2020
10
0
306
Я так хочу літати у небі...
Я так хочу літати у небі
Над хмарами співати пісні
І крилами хмарок торкатись
Бо знизу вони наче пух- м'які.
Я хочу злітати у вирій
Куди летять журавлі
Летіти все ближче до сонця
Щоб побачити землі рідні.
Я так хочу літати у небі
Понад хмарами наче птах
Як він вільно летить над степами
Так і я літаю в думках.
10
0
270
Сніг...
О як же взимку, сніг кружляє
А за вікном веселий сміх
А я все кутаюсь в ту ковдру
Бо вже замерз мій навіть ніс
А ті сніжинки все кружляють
Неначе в танці, залюбки
А в небі зірочки вже сяють
Поспи, поспи, одні думки.
Не можу спати, як безсоння
Невже вже третій день без сну
А в серці розцвіло кохання
Ніяк той спокій не знайду.
А як же взимку, сніг кружляє
На пару з вітром- буревій
На небі зіронька вже сяє
Ніяк не стомить сніговій.
8
0
240
А він все знову терзає душу...
А він все знову терзає душу
Говорить слова невпинно байдужі
А я як та лялька забута надворі
Розірвана навпіл, лежу у просторі.
Він знову говорить " Хто ти і хто я?
Із тебе не вийде навіть лялька моя!"
Пригнічена, ображена... Тепер я ніхто?
Послати його власне треба було.
А хто він такий що судити зумів ?
А хто він такий, що говорити так смів?
Він ображений хлопчик, маленьке дитя
Набралося слів , сенсу яких не зна.
Дуже шкода, що я закохатись змогла
Адже в нього немає "одна і моя"
В нього тисячі дівок що вірять йому
Хоча зрадник, тепер він на думку мою.
10
0
224
Всеодно...
А я пишу йому про вічність
Про сонце, осінь, листопад...
Він знову пише,- "Неважливо..."
А в мене думка,- "Він мені не рад"
А я пишу йому про літо
Про зелень, квіти і тепло
У нього відповідь єдина
" Тобі там нудно вже, чи що?"
Я написала йому вірші...
Там про кохання, почуття
Ті вірші вже ніхто не бачив
Він викинув їх у вікно...
Я написала,- "Йду від тебе"
Він запитав мене,- "Чому?"
У мене відповідь єдина
"Тобі важливо? — Всеодно".
12
0
212
Не повертаються герої....
Старенька жіночка біля воріт
Уже потухли її очі
Нікого вже не виглядає
І не пече хліб серед ночі.
Бо сина відняла війна
А онучок десь за кордоном
А серце матері болить
Що сина не побачать очі.
І хай болить всередині назавжди
І хай згора її душа
У бога просить лиш одненьке
"Ти поверни мені моє дитя
Він був молодий, і гарний
Мій син... І очі його голубенькі
Я люблю його, будь ласка, верни
Хай не щемить моє серденько"
А руки старої худощаві такі
І зморені працею тяжкою
Беруть хустиину в'яжуть на чолі
Не повертаються герої....
10
0
218
Твоя...
А я твоя, душою й тілом
В темряві ночі, голос поколінь
Кажу що мало, я тебе благаю
Зроби зі мною все що ти хотів.
Сьогодні вранці, знову й до обіду
Буду я слухати тільки тебе
Твоє бурчання, щось про вічність
Завжди захоплює мене
Ти посміхнися, хочу знов побачить
Відмітки янгола, що на щоках
Ти посміхнись, хай вороги заплачуть
Бо вільний ти неначе в небі птах
І тут слова вже зовсім не важливі
Важливі вчинки й те що у серцях
І осудити в них немає сили
Вони з'їдять весь бруд, що на устах
А я твоя, і більше не потрібно
Із вечора- до ранку і завжди
І хай ті язики шепочуть неймовірні
Слова, що не вартують правоти...
9
0
322
Снилися мені...
Як снилися мені яскраві сни
Я вже забула що вони бувають.
Вже кілька днів перед очима біль.
А сни всі сірі, наче й там вбивають.
Як спати буду я у мирні дні?
Коли у вухах свист гармати
Коли я чую вистріли гучні
Коли кричу де мама й тато?
Як снилися мені яскраві сни.
В них хмари біло пурпурові
Я забувала все і всіх
Там існувала я і більш нікого.
Коли настане той прекрасний день?
Коли крізь сон я не кричатиму що духу
Коли побачу поряд знов живих
Батьків і друзів, родичів, знайомих.
Я ще маленька, де ж мої батьки?
Приходять уві сні і обіймають
Лиш там щаслива буду навіки
Із вірою що в снах люди не вмирають.
9
2
300
Моє життя...
Осінь... Листя опадає.
Чай, гарячий шоколад.
Вечір, книга аж до ранку
Кава, навіть мармелад.
Ранок, усмішка, вродлива
Речі, одяг, перекус.
Шлях, автобус і зупинка
Метушня і світлофор.
Тут вітання і обійми
Поцілунки чарівні
Потім знову до навчання
Тягнуть нас викладачі.
Так життя минає швидко
Озирнулась, метушня
Вечір, кава і зупинка
От і все моє життя.
9
2
237
О як мені бути...
О як мені бути з тобою
Сьогодні і завтра - завжди
Коли у серці твоєму
Інша співає пісні
О як мені бути, коли від болю
Стискає у грудях, холодні долоні,
Заплакані очі, розбита душа
Вона у полоні, без тебе вона
Я знову співаю для тебе пісні
І серце із кров'ю, вибухає в мені
Співає для тебе, розбита душа
Вона вже без тіла, без тебе вона
О як мені бути сьогодні з тобою
Дивлюся на тебе і наче в полоні
В полоні очей твоїх чарівних
О як мені бути, бути без них?
7
0
254
Мамо, а татусь повернеться?
- Мамо, а татусь повернеться?
Він не забуде нас?
Чому ти плачеш ріднесенька?
Чи зателефонує зараз?
- Мамо, а тату холодно?
Давай відправимо плед.
Він мабуть там зовсім голодний
І їжі відправимо повен пакет!
- Мамо, а тато повернеться?
Я сумую без нього одна
Давай намалюємо сонечко
Нехай серце йому зігріва.
- Мамо, а тато герой?
Якщо так, то нехай приїде
Я чекаю його стільки днів!
Хай зателефонує по обіді.
- Мамо, вже стільки місяців минуло
Від тата звістки ще нема?
Напиши у листі від мене
Що люблю його сильно я.
- Мамо, а татусь повернеться?
Чи не забуде нас?
Чому ти плачеш ріднесенька?
Може зателефонує зараз...
8
0
236
Вона як мавка лісова...
Вона як мавка лісова
Чудова, гарна, неземна.
Вона одна поміж дерев
Неначе пташка, наче лев
Вона як космос, як буття
Без вроди її я не маю життя
І голос її веде в забуття
Я знаю, що це лиш мої почуття
Вона як ліс надії повна
Як білий день вона безмовна
Уявна, гарна, як примара
Як дух весни вона безхмарна
Як той вогонь вона кривава
Як ті вуста моєї мами- ласкава
Чудова, гарна, неземна
Вона як мавка лісова.
8
1
305
Я люблю.... Я кохаю... Я хочу ...
Я люблю.... Я кохаю... Я хочу ...
І без тебе не зможу жить
І без тебе серце не хоче.
І без тебе не зможу любить.
Як це серце у грудях шепоче
Як співає веселі пісні.
Я не хочу, втрачати не хочу
Твої очі, яскраві, ясні
І ти знову і знову говориш
Що серце твоє вдалині
У коробці цвяхом забите
І бетоном залите по самі краї
Я втрачати, втрачати не хочу
Твої очі, безмежні, смішні
Я не хочу вдавати, чи гратись
Я лиш хочу з тобою завжди
Я люблю... Я кохаю... Я хочу
І без серця не зможу жить
Я люблю, я кохаю, я можу
Тільки ти далеко не йди...
8
0
225
Я намалюю...
Я намалюю на папері- щиру усмішку
А потім приклею її до обличчя
І хай усі бачать - щасливу
І хай усі бачать - повну сили.
А за усмішкою тою, лиш біль і образи
І сльози пекучі все знову на щоках
Від муки щоденної я не сховаюсь
А біль я у серці ховала не раз
Я намалюю на папері- радісні очі
А потім приклею і їх до обличчя
І хай усі бачать - щасливу
І хай усі бачать - повну сили
А очі не брешуть, казали завжди
Я очі сховала, як жити мені?
За очима радості, ховається сльоза
Скоро вже не витрима, скотиться вона.
Я намалюю на папері- себе, про яку мрію
Щоб комплекси і біль сховати на листі
І хай усі бачать - щасливу
І хай усі бачать - повну сили.
8
2
249
Просто будь...
Ти просто будь для мене кимось
Як хочеш... Вітром чи дощем...
Ти просто будь у мене в серці
Таким як є... Чи лихом смерті
Ти будь для мене, сонцем в небі
Таким яскравим і жарким
І неосяжним, і не впертим
Ти просто будь для мене кимось
Ти будь для мене райським садом
Де я візьму "запретный плод"
Де буде кара, гірше смерті
Але прошу я просто будь.
Ти будь для мене богом всемогутнім
Щоби любов у серці проросла
Отою квіткою кохання
Вона до мене долю привела
Ти будь для мене Всесвітом і світом
Ковтком води в спекотній день
Росою зранку, в серці забаганки
Дитячим сміхом, криком і теплом.
Ти просто будь для мене кимось
Ким хочеш, просто поруч будь
Хоч в серці, хоч в крові, хоч в пісні
Для мене просто, прошу будь....
8
2
253
Хочу поруч...
Я просто так з тобою хочу поруч
Посидіти і притулитись до плеча
І руку свою з твоєю схрестити
І час щоб зупинився, як свіча.
О, Господи, як же багато хочу...
Да просто так... Посидіти з тобою.
Говорити як багато займаєш
Місця у серці малому.
Мені так потрібен твій запах
Обійми і руки міцні
І нехай інші кажуть, що бачать...
Дуже швидко летять з тобою дні.
Все на потім... А як же сьогодні?
Сьогодні з тобою й навік
Хочу говорити як кохаю
Бо в серці ти єдиний чоловік!..
8
0
334
Ти...
Це не любов, не привітання.
Не вічність ціла, не кохання.
Це просто ти, такий єдиний
Такий коханий, такий милий
Це і не зорі, і не хмари
Це щось сильніше, аніж мари
Це ти повсюди, твої очі
Твої вуста солодкі хочу
Це щось сильніше, ніж кохання
Щось неземне, солодке, гарне.
Це щось таке, неначе космос
Таке неначе жити хочу
Це ти... Такий єдиний, сильний
Такий хоробрий, воїн милий.
Це ти повсюди і завжди
У мене в серці тільки ти!
7
0
282
Тисячі доріг...
І тисячі доріг у мене шляху
Але із тисячі я вибрав лиш один
Він повен загадковості і страху,
Кохання, спогадів і тисячі причин.
Із тисячі жінок, я вибрав вірну
Одне кохання на усе життя
І хай вона без перестану пісню
Співає в загадковості буття.
І тисячі доріг у мене шляху
Але без сумніву я вибрав лиш один
У ньому дівчина, що без вагань і страху
Співа для мене пісню, без причин...
9
0
252
А я біжу...
А я біжу, далеко в далечінь
Де тільки мрії, море, сад чудовий
Де є хатина, то мій рідний дім
Де є краса така, що відбирає мову
А я біжу, біжу від своїх мрій
Далеко в далечінь, де та пустеля
Забутих мрій, думок і сподівань
Де лишили усе чудове й гарне
Біжу від мрій, за обрієм життя
Де сірих днів ще більше ніж обманів
Я забуваю все, всіх рідних і близьких
Я як дитина тих морських туманів.
10
0
298
Тривога
Кожен ранок, я прокидаюсь
І босоніж біжу у підвал
Бо надворі серена вже грає
Закликає в серці всіх шал
Знову ранок мій неспокійний,
Навіть кави не встигла зробить
А на серці тривога все грає
Закликає мене не тужить.
"Бережи себе милий благаю
Хочу знову тебе обійнять
І хоч серце без тебе страждає
Я не можу тремтіння вгамувать
Милий знаю ти дуже далеко
Але вірю що ти ще живий
Напиши мені милий, що-небудь
Напиши, що ти ще живий..."
А тривога та клята лунає
Кожен ранок і кожну ніч
Мене ковдра твоя обіймає
Я сумую без бебе Киць.
14
2
238
Ти і я...
А що для тебе те моє кохання?
А що для тебе мої почуття?
Коли у дощ, коліна мої стерті
А ніч і день тебе усе нема
А що для тебе ті мої обійми?
Мої слова і крики... Просто тиша?
А що для тебе мої поцілунки?
Мої пісні і вірші... Просто тиша?
А що для тебе те моє кохання?
А що для тебе мої почуття?
Коли у дощ мої коліна стерті
Я знаю, що тепер є тільки ти і я.
8
0
270
Подаруй мені...
Подаруй мені свої обійми
І очі лагідні такі
Подаруй мені вранці поцілунки
З філіжанкою кави в руці
Подаруй мені щастя хвилину
Коли я з тобою на самоті
Коли палкі поцілунки
Блукають по тілу в темноті.
Візьми мої руки жорстоко
Зв'яжи за спиною міцно
Подаруй ці солодкі муки
Коли поруч я із тобою
І хай чутно усім за стіною
Гучні звуки нашої любові
Мені зовсім не соромно
Прошу люби мене такою
Подаруй, незабутні почуття
Просто зараз, благаю у ліжку
Хай хоч чує уся земля
Я люблю тебе зовсім не трішки.
7
4
361
А він знову ріже те серце словами...
А він знову ріже те серце словами
Хватає за шию і душить мене
Вже просто все рівно чи жити, чи вмерти
Хай тільки покине те серце мале.
І хай всі ідуть, життями дороги
Не бачать сліз, безглузде каяття
А в нього на серці немає тривоги
А мене кинджалу, щоб забрати життя
Він знову шепоче про вічність- зрадливе
Говорить кохання- це не життя
А я все ще вірю, що змінитися зможе
Бо серце не вірить, що йде в небуття.
Далеко скажи, ти ще іти можеш
Коли у те серце встромляють ножі
Коли воно б'ється останні хвилини
Як довго, скажи мені, ти ще можеш іти...
6
2
305
Хіба ж то винна я
Хіба ж то винна я
Що колір очей твоїх сірих
Запав мені в душу, сниться мені
Хіба ж то я винна
Що серце кохає
У темряві ночі, у кожному дні
Хіба ж то винна я
Що любов проростає
У серці моєму залишивши слід
Хіба ж то я винна
Що колір очей твоїх сірих
Щоранку й щоночі зі мною навік.
6
0
547
Ми разом чи ні і це має значення...
Ми разом чи ні і це має значення
В очах лиш твоїх я бачу пробачення.
В руках твоїх я бачу всі сили
Ти мій захисник, герой моєї країни!
Ти мужній-коханий, терпляче чекаю
Тобі я листівки щодня надсилаю
І очі змарнілі, а серце кохає
Воно лиш для нього цей ритм відбиває
Ще трохи, ще трохи і він повернеться
На серці моєму як гадина в'ється
Я подумки вірю, щодня я молюся
Щоб він живим додому повернувся
І кожна хвилина без нього- задуха.
І кожна сльоза- наче в морі топлюся
І він десь далеко, але завжди в серці
Без нього воно , як солдат без берців.
7
2
581
Твої уста
Ні хвилини, ні секунди з тобою не пам'ятаю
Мені дуже соромно, але совість ще маю
Пам'ять така штука, я її втрачаю
Я забув як кохаю, я забув як кохаю
Мені не потрібна ні яхта ні море
Свобода з тобою, це мої зорі
Мені лиш потрібні твої карі очі
А серце болить, бо згадати не може
Ще трохи, ще трохи і я задихнуся
Вдихнути твій запах, згадати ту мить
Згадаю, згадаю, як сонечко сяє
Як твоя усмішка надихає творить.
Я здурів, божеволію разом з тобою
А серце, а серце воно так болить.
Іще мить, ще мить разом з тобою
Окриляє мене, надихає творить.
Я побачив, побачив твої карі очі
І сумнів пішов далеко кудись
Я кохаю, кохаю вуста ті дівочі
З тобою кохана, буду кожну мить.
Далеко пішов мій корабель під воду
Всі спогади забулись в весняній траві
Волосся, усмішку, твої карі очі
Забрали метелики й віднесли кудись.
А я лиш лежу й не можу згадати
Для кого це серце так гучно бринить?
Для кого на небі так сонечко сяє?
Це твої уста надихають творить....
6
0
436
Я буду казати що я Українка.
Я буду казати що я Українка.
Я буду казати що я ще жива
Я буду казати про злочин ворожий.
Про біль, який немає забуття!
Ворожі злі руки руйнують країну
Вбивають людей, крадуть їх життя.
І мирного неба давно вже не бачу
Я бачу руїни, замість життя.
Від кожного шороху я вже трясуся.
В завалах знайшли маленьке дитя.
За що? Навіщо, новини дивлюся?
І плачу ночами, що немає життя?
Воно ще маленьке, вже кров'ю залите
Холодне та сине з під завалу несуть.
Я думала страшно, це тільки фільм жахів
Тепер цим жахом стало наше життя.
Мій сильний народ, не впаде на коліна!
Мій сильний народ , переможе війну.
Я вірю що Бог катів не пробачить
І ми не пробачимо їм цю війну...
Я буду казати що я Українка.
Я буду казати що я ще жива
Я буду казати про злочин ворожий.
Про біль, який немає забуття!
26.02.22
11
2
261
