Яма

Антон Водовозов

У мене часто відчуття, Що я впав у яму сам І я там заплачу, І розкрию почуття, Які ніхто небаче. Я відкриюсь і нескажу, Непокажу нікому! Що я відчуваю? Можливо втому? Я не жалію себе! Я щасливий і рідних люблю, А вони тпк щиро люблять мене. Мені шкода тих, Що страждають більше за всіх. Ті, що в ямі самі Ще з дитинства Незнають щастя, тепла і немають сім'ї, А хтось - материнства. --------------- Цей вірш я написав, щоб розкрити почуття свого духу. І якщо він вам не сподобається, то я зрозумію. Дякую.

2018-03-07 17:32:18

Інші вірші поета

Нічне місто Оснінній вечір Всім жінкам

Інші поети

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Lone_Wolf

@Lone_Wolf

Aurora (Джейн Фостер) Qwill-Delein

@Aurora_Jane

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13005

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12031