SPLIT
It was my reflection. she looked at me, like she questioned my every motion. I tried to move around her but she would stop me like a shadow. She tried to mask me, to show me that she existed. ___ I kept away though. I couldn't take that I had to see her all the time~ every mirrored surface showed me that girl. I, I wanted to break it all. I wanted to cut it deep down and leave the stitches unlocked. I didnt like her and I couldn't love her. I couldn't. just couldn't touch her. I, couldn't hold her and tell her it was alright. that it was okay to cry and scream out everything. that what was going wrong was not her fault. I couldn't tell her! I couldn't reach her reflection. I couldn't obtain myself. ___ I couldn't see her. ____ I was her! ____ Like a shadow in the dark and ruined mirrors. That maze of her was really my reflection staring back at me and I couldn't protect her. I can't help her. ___ But, I'm better and when I see her. I love her I find her I call upon her and try to hug her. I try, but I still can't meet her eyes. our mirror's are broken and we are never spoken. [SPLIT]
2020-06-18 20:27:16
8
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5773
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12546