Домовина
(18+)
Щасливі лиця покоління бракованих резинок, Розквітають, як в садах ромашки й барвінок. Тут в повітрі запах хліба, близько хлібзавод... Ти назвав це місце домом, а я б домовиною. Тут поховав своє життя, Тут запам'ятають дитиною. Це рай пройобаних мрій, Вавилонська вежа мертвих ідей. Де по неволі народжений ти, Рабське ярмо протягнеш до могили. Ти лиш обід для Молоха, Тебе віддали з народження. Ти мав бути переможцем! І як вийшов ти?! І чим далі від нього, Тим сильніше прогризає журба. І коли все здається те саме, Ті самі знайомі імена. Коли щастя, лиш рукою візьми, Протягни до грудей... Коли в повітрі запах свободи, Тебе всерівно тягне туди! І все стає різко фальшивим! І дружба, й любов, і кар'єра... Все стає настільки несправжнім, Що почуття лиш обгортки від них, Що викинули поза бак. Світ пластикових упаковок, Який не згорить просто так. І ти покидаєш його тим самим рабом, На якому ярмо ще з дитинства. Повертаєшся назад до руїн, З яких так радо тікав. І поки творець всієї хуйні, Сидить на своєму небесному троні, І гріє на ложечці акварель. Ми пустим трубку миру по колу, На одвірках рідненьких їбеней. І ти назвеш це місце склепом, А я домовиною.
2020-10-23 06:02:01
2
0
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3884
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1803