Домовина

Bad Trip

(18+)
Щасливі лиця покоління бракованих резинок, Розквітають, як в садах ромашки й барвінок. Тут в повітрі запах хліба, близько хлібзавод... Ти назвав це місце домом, а я б домовиною. Тут поховав своє життя, Тут запам'ятають дитиною. Це рай пройобаних мрій, Вавилонська вежа мертвих ідей. Де по неволі народжений ти, Рабське ярмо протягнеш до могили. Ти лиш обід для Молоха, Тебе віддали з народження. Ти мав бути переможцем! І як вийшов ти?! І чим далі від нього, Тим сильніше прогризає журба. І коли все здається те саме, Ті самі знайомі імена. Коли щастя, лиш рукою візьми, Протягни до грудей... Коли в повітрі запах свободи, Тебе всерівно тягне туди! І все стає різко фальшивим! І дружба, й любов, і кар'єра... Все стає настільки несправжнім, Що почуття лиш обгортки від них, Що викинули поза бак. Світ пластикових упаковок, Який не згорить просто так. І ти покидаєш його тим самим рабом, На якому ярмо ще з дитинства. Повертаєшся назад до руїн, З яких так радо тікав. І поки творець всієї хуйні, Сидить на своєму небесному троні, І гріє на ложечці акварель. Ми пустим трубку миру по колу, На одвірках рідненьких їбеней. І ти назвеш це місце склепом, А я домовиною.

2020-10-23 06:02:01

2

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3683

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13030