Скінчилося все
Сонце з-за горизонту, висвітлює промінем світ. Сніги, у далеку дорогу, починають свій вічний хід. Клуби диму ринуть до хмар, щоб відчути останнє тепло. Поки усе білим снігом, чорні кості, не замело. Ще недавно лунали: розпачливий сум і радісний сміх... Ще недавно блукали, по нескінченій павутині доріг... Ще недавно птахи щебетали природі пісні... Ще недавно квітли дерева, зелені, густі, запашні... Як все скінчилось, пропало, забулось... Попадали з неба залізні птахи... Повиростали в інферні, гігантські огняні гриби... Мертві тікали з могил, розкопували свої ж гроби... Все обірвалось... Тільки крики, благання й мольби... Розривали розпачливу тишу... Полетіли до неба доріг парапети... Розсипались, ніби карткові, бетоні доми... Скінчились двобої, безкінечні сварки... Скінчилось усе... Усе закінчили...
2020-10-13 06:37:13
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4094
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4906