Німий

Татьяна Семенюк

"Я вже німий, І ні до чого мені Оті важкі слова. Минулося. Немає Бога. Я вже німий. А ти німа?" "Коханий,чуєш Степом віє вітер,гуркоче дзвінко Там,удалині Вода-кришталь? Її ковтають і п'яніють квіти. Коханий,чуєш степом віє вітер?" "Ні!Я мовчу! Хоч мова ще жива. Хоч трави квітнуть, Студять роси. Тихіше!Серце розрива біда! Хіба коли ще оживуть слова?!" "Коханий,бачиш Котить небом зірка? Її барвиста,променева тінь Знаходить душу,зазира і... Гіркне. Коханий,бачиш котить небом зірка?" "Так, Горічь ця мені знайома! Темінь в людському серці Настає тоді, Коли вона останнє Мовить слово,а всі слова Загасили у журбі..."

2020-07-13 20:35:13

4

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2272

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283