Вірші
Душа
Коли тобі серед розваги пусто,
Коли на серце насіда журба
Піди у поле, віднайди доріжку
До свого серця,до свого села.
І як підійдеш знову до порога
Думками на своє не повертай,
А зваж:чи вартий ти підняти ногу
На цей поріг?
Тоді ще квітнув край,
А ти малим блукав поміж словами
(Покличе пітьму!З нею заговори!)
Була весна, бліда стояла мама
І проводжала сина у Світи.
Ти йшов назустріч незнайомій далі
І повернувся у останню мить:
"Я ще приїду, неодмінно,мамо!"
Але чому у серці так болить?!
Сліпило очі сяйвом позолоти,
Потроху забувалися думки,
А мати там сивіла від скорботи
І бур'яном побралися стежки.
Коли ж згадав про материнську ласку
Оте село полином поросло.
Спізнився вже!І втім
З'явилась частка вини твоєї.
Коли тобі серед розваги пусто,
Коли на серце насіда журба
Піди у поле,віднайди доріжку
До свого серця,до свого села.
І як підійдеш знову до порога
Думками на своє не повертай,
А зваж:чи вартий ти підняти ногу
На цей поріг...
7
1
550
Німий
"Я вже німий,
І ні до чого мені
Оті важкі слова.
Минулося.
Немає Бога.
Я вже німий.
А ти німа?"
"Коханий,чуєш
Степом віє вітер,гуркоче дзвінко
Там,удалині
Вода-кришталь?
Її ковтають і п'яніють квіти.
Коханий,чуєш степом віє вітер?"
"Ні!Я мовчу!
Хоч мова ще жива.
Хоч трави квітнуть,
Студять роси.
Тихіше!Серце розрива біда!
Хіба коли ще оживуть слова?!"
"Коханий,бачиш
Котить небом зірка?
Її барвиста,променева тінь
Знаходить душу,зазира і...
Гіркне.
Коханий,бачиш котить небом зірка?"
"Так,
Горічь ця мені знайома!
Темінь в людському серці
Настає тоді,
Коли вона останнє
Мовить слово,а всі слова
Загасили у журбі..."
4
0
392
