Надія
Берніс
Пекельні мрії, про надію Живуть у серці моїм. Дивлюсь на світ очима людства І бачу диких лиш вовків. Колись були ягнатами малі А світ здавався дуже милим, Та загубили дущі ви свої Дивлячись на інших. Мені здавалось, що вони Знайти надію зможуть. Та загубили її у мглі У непроглядному тумані Де вже не видно, хто стоїть, А лиш один ти у обмані.
2018-03-09 11:21:41
18
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Берніс
@ Божевільний так, точно, пропущена буква. Дякую за приємний коментар та уважність)
Відповісти
2018-11-08 22:00:36
1
Nala
Красиво 😍😍😍
Відповісти
2019-03-11 08:46:40
1
Берніс
@Nala спасибо 😊
Відповісти
2019-03-11 08:53:16
1
Інші вірші поета
Завтра прийде... Нащо... оті сльози? Ти не зможеш Минуле
Інші поети
Vita Khut'ko
@vita_khutko
Emily
@Amaliya_
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3601
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11841