Не знає
Ми день і ніч гадаємо про майбутнє. Ніхто не знає часа свого. Чи завтра ти помреш, чи через років сто Ніхто не відповість тобі, ніхто. Ти можеш жити в паніці завжди І страху піддавшись — безглуздя творити, Аби було чим себе заняти, Щоб не думати про смерть, її відганяти. Ми мріємо про час, коли не будуть всі хворіти. А наші рідні житимуть завжди. Та чи настане той час завтра, ти, мені скажи? Сьогодні теж потрібно жити! Навколо тебе так людей багато І замість того, щоб їх покидати, Зроби лиш крок на зустріч, дай пораду, Аби ніхто не диктував кого жбурляти. Ми люди чи істоті, котрі живуть? Вирішуй сам, ким хочеш бути! Чи завтра ти помреш, чи через років сто Ніхто не відповість тобі, ніхто. __________ "Ми усі люди з вами, то ж не забувайте про це!" — з повагою, ваша Берні.
2020-03-17 00:35:15
19
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Берни, спасибо ☀️
Відповісти
2020-03-17 06:02:32
2
Берніс Кірк
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК не за что) ❤️
Відповісти
2020-03-17 06:05:43
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2875
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2494