Не знає
Берніс Кірк
Ми день і ніч гадаємо про майбутнє. Ніхто не знає часа свого. Чи завтра ти помреш, чи через років сто Ніхто не відповість тобі, ніхто. Ти можеш жити в паніці завжди І страху піддавшись — безглуздя творити, Аби було чим себе заняти, Щоб не думати про смерть, її відганяти. Ми мріємо про час, коли не будуть всі хворіти. А наші рідні житимуть завжди. Та чи настане той час завтра, ти, мені скажи? Сьогодні теж потрібно жити! Навколо тебе так людей багато І замість того, щоб їх покидати, Зроби лиш крок на зустріч, дай пораду, Аби ніхто не диктував кого жбурляти. Ми люди чи істоті, котрі живуть? Вирішуй сам, ким хочеш бути! Чи завтра ти помреш, чи через років сто Ніхто не відповість тобі, ніхто. __________ "Ми усі люди з вами, то ж не забувайте про це!" — з повагою, ваша Берні.
2020-03-17 00:35:15
19
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Берни, спасибо ☀️
Відповісти
2020-03-17 06:02:32
2
Берніс Кірк
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК не за что) ❤️
Відповісти
2020-03-17 06:05:43
1
Інші вірші поета
Ми Світ рухається далі Нащо... оті сльози? Пітьма
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3053