Анна Чорна
@a_pineapple
Вірші Всі
Ім'я
Мене любов нічого не навчила, Бо її ще не було в моїх роках. В душі я лиш мала дитина, Якій також відомо слово страх. Ти йшов, повільно дуже, Тримаючи мене в своїх руках. І за підтримку дякую тобі я, друже, Хоч не зізнаюся в дивних почуттях. Звідки мені про це дізнатись? Чи щось між нами є? Чи ні? Не хочу знову спотикатись, Побувати з тобою на війні. Можливо, нам було би добре, Головне, що разом, що ж і ще? Хоча я зрозуміла, що то горе, Воно до добра не доведе. Ти мене не пам'ятаєш, Частково навіть забуваєш. Хоча і кажеш, що кохаєш, І щось дивне відвуваєш. Мене любов нічого не навчила, Бо її ще не було в моїх роках, І я на віки загубила, Твоє ім'я на сухих вустах. 20.04.17.
11
1
6282
Кий
Ось так ніким для тебе я не стала, Просто ще однією із тисячі людей. Знаєш, довго я тебе чекала, Та загубила серед безлічі тіней. Я тобі ні разу не приснилась, І в думках мене ніразу не було. Знаєш, я просто зажурилась, І пішла неначе нічого не було. Мій сум, не сховають гучні грози, Одна людина серце розрива. Глибокі рани, залікують сльози, Ясно, кохання не було й нема. Дурненька, потрібно вже змиритись, Солодкі мрії, чаєм запивай! І застав ті почуття з гори котитись, І більш ніколи так глибоко не нирай. Скільки разів потрібно обпікатись? Серед люду, яким не достає тепла. Від муки яскраво загоратись, І розуміти порятунку вже давно нема. 14.02.17.
5
1
148
БоЄРис
Багато є слів, не сказаних мною, Все що було, є почутим тобою. Мрію я з серця щодня вириваю, Бо кожного ранку тебе не вбачаю. Йду я по світу, а ти наді мною, Втікай, обминай і біжи стороною. Не піднімай руки, бо я оживаю, І в серці своїм тебе оселяю. Ось і погляди наші зустрілись, Струни в душі вмить загорілись. Зупинюсь, і втрачаю бажання, Немає, немає. Немає кохання. Твої очі темніші моєї душі, Але в них є все, що потрібно мені. Мила посмішка на твоїх вустах, І я вся таю, у твоїх ніжних руках. Дивуюсь, милуюся і вся прям згораю, Тільки добро у тобі я вбачаю. Очі закриті, бо кохання вирує, Ох, не пограйся бо життя покерує. Вирвеш серце, а я не пробачу, За усе, що зробив я щедро заплачу. Прошу, не роби так зі мною, Бо станеш причиною мого болю. Милий, ти чуєш, як я відлітаю, Милий, забудь я все пробачаю. Мрію, надіюся, що ти не забудеш, І в серці своєму мені будинок збудуєш. Ось там, у куточку, де ми зустрічались, І в омуті тихо про все забувались. Дивно, що доля не зведе більше нас, Напевно, кінець, і все, прийшов час. 16.12.16.
7
1
200