Könnyek
Blili05
Ég az arcom, Fáj a szemem, Lassan könnyek gyűlnek bele. Kedvem nincsen, Csak fájdalom lelkemben, S ezért a sós cseppek is jönnek. Pontos okát megmondani lehetetlen, Hogy miért érkeznek, Rejtély még nekem. Talán csak fáradt vagyok, Meglehet, hogy kimerültem, Vagy csak a hosszú bezártság jele. Megmondani nem tudom, De elég egy rossz szó és megjelennek, Arcom simogatva tisztítják a lelkem. A végén pedig halkan koppannak az ágyon, S végleg eltűnnek, Boldogságot, vagy megnyugvást hozva ezzel nékem.
2021-04-01 11:11:25
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Blili05
@Secret ennek nagyon örülök.❤
Відповісти
2021-04-06 15:19:54
1
_Sasuke_my_love_
Szép. Csak nem értem hogy miért kell majdnem minden versnek depressziósnak lennie a Surgebook-on... (Tisztelet a kivételnek)
Відповісти
2021-07-17 13:57:29
1
Blili05
@_Sasuke_my_love_ van nem depressziós versem is fent. Ezt sem annak szántam feltétlen. A karantén alatt írtam, ami megviselt és ezzel könnyítettem a lelkemen.🥰
Відповісти
2021-10-25 11:12:27
Подобається
Інші вірші поета
Szárny törött madár Őszinte szavak Az ideál? Egyetlen vétkem.
Інші поети
Evelyn Moore
@Evelyn12
BTS!
@dauni
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4934
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1737