Насамперед коли прокинулася моїми словами було не доброго ранку.
– Води – прошепотіла я сухим надтріснутим голосом і отримавши у відповідь тишу, я хикнув піднялася з ліжка і тримаючись за голову побрела на кухню. Спустошивши кілька склянок води, почала згадувати що було вчора. "- Так, вчора я зі своїм кращим другом за сумісництвом колегою поїхали відзначати його успішно завершену справу про нарко-бордель над яким він працював пів року.
Приїхали ми в наш улюблений клуб "Ізюм", зайшли випили пару стаканчиків віскі потім ще пару стаканчиків і ... не пам'ятаю.
Взявшись за телефон щоб подзвонити Каю і запитати що було далі. Але не встигнувши набрати номер, мені подзвонили:
-Слухаю -гаркнула  я не подивившись на номер
–Детектив?
-Капітан Норінгтон-промовила я
- Детектив Брук чекаю через двадцять хвилин вас на штабі є справа - сказавши це капітан відключився.
"–Через двадцять хвилин на штабі" просидівши одну хвилину щоб зрозуміти що до мене щойно намагалися донести і коли до мене дійшло те що мали на увазі мене вже несло на крилах надії на другий поверх сподіваючись на те що я встигну зібратися і доїхати до роботи за двадцять хвилин. Одягнувшись на швидку руку, я спустилася вниз узявши ключі від будинку і машини перевіривши нічого не забувши, а то такі справи часто бувають зі мною, зачинивши двері за собою. І вже попрямувала у бік гаража я згадала що залишила її вчора біля клубу.
"-Аааа як я могла забути про це, я б давно викликала таксі і була на роботі". Біжучи і воліючи себе за свою неуважність і за несерйозність "Хоча яка може бути серйозність у двадцять три ну практично двадцять три через два тижні буде, а так двадцять два." За своїми думками я не помітила як вже добігла до роботи, спізнившись на п'ять хвилин.
"- Молодець так тримати."
-Привіт Сью-привіталася я з "секретаркою" яка сидить і перевіряє чи все на помсті.
"- Яка складна робота" - посміхнулася я
-Хай Кер - посміхнулася мені блондинка.
"-Цікаво це у неї натуральний колір волосся чи ні", розмірковую я йдучи до ліфта. Піднявшись на третій поверх я відразу ж пішла до кабінет Норінгтона, миттю помітивши Кая, що посміхався. Перше моє бажання було показати не пристойний жест, але я стримала себе "-Викуси мальця." Злісно посміхнулася я, постукаючи до кабінету.
- Заходьте - долинуло з кабінету.
Я увійшла до кабінету і відразу помітила що Норінгтон був незадоволений.
–Доброго ранку , ви хотіли мене бачити? Є якесь завдання? - Задала я питання, що цікавлять. Отримавши кивок у відповідь, я сіла за стіл. Кинувши папки на стіл, капітан Норінгтон сів за свій стіл і втомлено глянув на мене. Капітан Норінгтон мій начальник п'ятдесят чотири роки хоча подивишся і можна дати всі шістдесят, може це все через те, що він свою молодість провів за справами, розслідуючи їх.Але при цьому він встиг одружитися дітей у них не було, але це вже їхня справа, грізний погляд темно-блакитних очей не обіцяв нічого доброго, але це лише на перший погляд ті люди, які були поряд з ним і хоч трішки  спостережливі, знають, що за грізним поглядом ховається зовсім інше. Іноді я дивуюся з його спритності в такому віці, а ще...
-Детектив Брук? - Подивившись у блакитні очі начальника і побачивши в них осуд, я швидко оговталась переходячи до справи.
- Вбивство молодої дівчини? - Подивившись у папку запитала я.
-Саме, детальніше ознайомтеся зі справою зі своїм новим партнером.
Піднявши не розуміючий погляд на капітана -Напарник-здивовано подивившись на капітана прошепотіла я.
Почувши стукіт дверей позаду, я обернулася подивитися на свого новоспеченого "напарника". -Детектив Харді знайомтеся ваша напарниця Керрі Брук, Керрі твій напарник Ноа Харді.
-Брук? Хммм щось знайоме.
-Доріан Брук може? якщо так, то він її батько – сказав Норінгтон.
-А Ще одна - уїдливо сказав Ноа.
- Ще одна? - Перепитала я.
-Так ще одна, ще одна дівчинка яку просунули батьки туди куди вона захотіла.
Я вже готуючись висловити пару хороших йому, як мене перебив шеф:
-Ні, вона не одна з тих дівчат, вона вперто йшла до мети стати людиною яка буде допомагати людям - заперечив йому капітан.
- Ви дружите з її батьком, мені звідки знати що ви просто не просунули дочку свого друга - посміхнувся він.
- Ви сумніваєтеся в моїх словах? - посміхнувся капітан.
Мені здається чи вони налагодили спільну мову хоч це і здається як суперечка? Так треба включитись у розмову.
- Мій батько не має жодного відношення до моєї кар'єри і я це доведу - охоче відповіла я.
-О я в цьому не сумніваюся - байдужіло сказав Ноа. І вийшов з кабінету грюкнувши при цьому дверима. Або ж не налагодили. Ну, нічого я тобі ще покажу на що я здатна.