Приїхавши на місце події, я насамперед оглянула все навколо. Навколо був покинутий парк, "Я в дитинстві колись ходила сюди, але його закрили щось трапилося але не пам'ятаю що, потрібно буде запитати у батька." Дорога була розбита, а за допомогою дощу, що пройшов днями, і зовсім жахлива для поїздки не кажучи вже про піші прогулянки. Ліс був густий, за густотою дерев погано було видно день чи ніч зараз. Темрява і тиша робила цей парк страшнішим. Здригнувшись від хрускоту гілки я прийшла до тями.
-Пробач Кер, ми вже збираємося, приходив один хлопець показав посвідчення, ну я і подумав що це він буде розслідувати справу. - схвильовано подивився Рік.
-Все нормально Рік він теж веде цю справу.
-Типу в тебе з'явився напарник.
-Типу, можна я огляну тіло? - Подивилася я за спину Ріка, де лежала молода брюнетка.
-Ну... взагалі то ми збиралися її відвозити на експертизу, Ноа ж подивився ось ... але, я домовлюся з колегами, думаю вони зрозуміють - Знітившись промовив Рік.
Кивнувши  Ріку, я пішла до жертви.
Лежала дівчина на спині, на зап'ястях була висохла кров і дещо дивне, не через поріз була кров, а сочилася вона з маленьких дірок і не тільки на зап'ястях але й на шиї. Здавшись мені це дивним я вирішила зробити декілька фото на телефон. Сліду від боротьби не було, не було синців, не інших поранень не слідів насильства крім дивних ран на руках і шиї. Зробивши висновок що її відключили зі спини або це була знайома їй людина, потім вона була знерухомлена і її явно не годували попередньо подивившись на її фото до зникнення і її стан зараз. - "Але за п'ять днів вона б так не схудла. Або ж нам сказали не точну дату зникнення.
-Брук! - Вигукнув мене Рік. - Нам вже час. Подивившись на труп дівчини, потім на Ріка потім знову на дівчину я кивнула.
-Я тобі скажу, якщо виявимо щось.-підбадьорливо посміхнувся він.
Кивнувши, і почав підніматися я виявила, що і на ногах були ті ж рани.
-Рік, а були сліди від машини коли ви під'їхали? Запитливо подивившись і підійшов до мене ближче.
-Парк далеко від житлових будинків, пішки він би не дістався, швидше за все в нього була машина, днями пройшов дощ повинні були сліди бути.
-Їх не було так само як і від черевиків, було чисто, ну як чисто ... - подивившись при цьому на дівчину.
-Рік!
Усміхнувся і кивнув, він пішов до машини, в яку встигли завантажити дівчину.
Вирішивши подивитися чи немає далі слідів, я рушила вгору дорогою. Зі спогаду вона вела на гору де можна було подивитися на місто. Але до спогадів додалося ще дещо там була розвилка в один бік гора, в іншу назад на проїжджу частину. Не встигнувши згадати  ще щось, як я натрапила на сліди від машини, які я не помітила спочатку.
"-Оце вже цікаво."
Діставши і зробивши кілька фото слідів, вирішила подивитися куди вони мене приведуть. Ідучи намагаючись не наступати на сліди від машини, я помітила вдалині машину. Підходячи все ближче я побачила що біля машини хтось був, перевіривши чи на місці пістолет і заспокоївши себе тим, що це просто заблудився чоловік. Підійшовши ближче зрозуміла, що паніка ні до чого. Але за панікою прийшло здивування.
-Ноа?.
-Ти на машині?
-Так.
-Пішли.
-Який ти багатослівний.
-А ,що ти хотіла почути від мене?
-Не знаю.
Розвернувшись, він пішов у мій бік. Проходячи повз він сказав.
-Оглянувши тіло дівчини я вже збирався їхати назад потім один з хлопців Нік або Рік...
-Рік-перебила Ноа, сказала я.
Холодно глянувши на мене, він продовжив.
-Рік підказав, що якщо поїхати нагору то можна виїхати назад на проїжджу частину, ну я поїхав і застряг.
Злісно захихотів "-Карма ніяк інакше"
-Допомога ...
–Викликав їдуть.–цього разу він мене перебив.
Решту часу ми йшли в тиші. Ідучи й не спеціально наступила на бруд, як через кілька секунд цей бруд був на штанях Ноа. Нічого кращого, ніж йти і давитися сміхом ззаду Ноа я не знайшла. Розум так і кричав що б я сказала Ноа про його маленьку проблему, але представляючи його таким доглянутим і з брудом на штанях я здригаюся в нових нападах сміху. Що не вислизнуло від уваги Ноа. Його темно-зелені очі почали вмить вивчати мене і причину мого сміху. Намагаючись себе заспокоїти я вирішила подумати про щось погане і згадавши що скоро ми підійдемо до місця де знайшли дівчину, я протверезіла.
-Кхмм У тебе ззаду .. я тобі ззаду трохи забруднила штани.
Закотивши очі, розвернувся і почав далі йти. Прискорила крок щоб порівнятися з ним.
-Я можу заплатити за хімчистку.
Проігнорував мої слова, він пішов далі.
Згадавши що де знайшли дівчину є  нижче струмок і стежка яка веде до будинку якщо там все ще живуть люди,  можна запитати в них  не чули вони щось. Але чи досі стоїть та хатина. Розмірковуючи йти чи ні, ми дійшли до місця де знайшли дівчину. І все-таки я вирішила перевірити є там та хатина чи ні.
-Ноа, Мені потрібно сходити перевірити дещо. -Куди?
-Якщо піти вниз буде струмок зі стежкою і якщо піти по ній то можна вийти до хатини, я хочу перевірити чи є той будинок досі якщо є і в ньому живуть то може вони, щось бачили або чули. Ти можеш піти до машини в бардачку знайдеш вологі серветки. - Багато значно подивившись на його штані.
Кивнувши, він пішов униз.
-Куди ти?
Дорога знаходиться вище.
–Ми йдемо до будинку про який ти казала. Спускаючись я відзначила що тут набагато світліше і чим ближче ми спускалися вниз тим світліше ставало. Також відзначила, що тут багато красивих і рідкісних квітів. Зупинившись і зірвавши кілька квіток, я поклала їх у записник, який іноді беру на завдання.
-Ти збираєш квіти? Колекціонер?
-Так, збирати квіти і колекціонувати мені подобається. А ти?
-Я? Книги Справи розкритих злочинів. До чого не тільки мої справи.
З жахом подивившись на нього
-Не дуже хобі, гаразд книги ,але справи злочинів , моторошно.
–А хто сказав, що це хобі? Я дивуюсь, як ти взагалі вирішила піти на таку професію.
-Я хотіла допомагати людям.
-Допомогу можна принести і з іншої професії, наприклад лікар.
-Не захотіла.
За розмовою ми не помітили, як дійшли до хатини, хоча тепер так про неї не скажеш. Перед нами відкрився вид на будинок з доглянутим фасадом і красиво доглянутим ганком.
-Хатина? - з усмішкою промовив він.
- Була колись.- пройшовши до дверей відповіла я. Постукала в двері, але у відповідь тиша, потім ще кілька разів тиша.
Паралельно Ноа оминув будинок і зробив вердикт.
-У будинку швидше за все немає нікого. Потрібно буде ще колись сюди заїхати і дізнатися, хто тут живе. Поїхали до батьків, тут ми нічого більше не знайдемо.
Зворотній шлях до машини пройшов у тиші.
І підійшовши до машини, я почула свист Ноа. Свиснув Ноа обійшов машину.
-Твоя?
-Ні.
Кивнув він не став нічого говорити про це і сів на пасажирське попереду. Проїхавши пів шляху, я вирішила порушити тишу і включити музику, але мене випередив Ноа.
-Кая машина?
-Так, він мені позичив. На своїй не змогла ... зламалася - Вирішила відпустити подробиці і продовжила розмову.
-Ти знаєш його?
-Брітні розповідала не багато і про тебе пару слів.
Пробігши в пам'яті дівчат з ім'ям Брітні, я згадала, що це напарниця Кая, яка якраз допомагала йому зі справою про нарко-бордель. Цікаво хто вона йому подруга або дівчина, хоча дівчина наврядчи певно у Кая були якісь почуття та були вони взаємні у подробиці я не влазила не знаю, що між ними. Але потік моїх думок перебив Ноа.
-Брітні моя сестра.
-Щооо? - Розвернулась я до нього забувши про дорогу.
-Дивись будь ласка на дорого, знаю я красивий, але я ще жити хочу.
Зніяковівши за таку недбалість на дорозі і через зауваження Харді, я відвернулася.
-Але як ти? Харді ,а у вона Андерссол - Батьки різні, мій помер коли мені було три погано пам'ятаю його, мене виховав Ден він же і батько Брітні.‐ розповів це Ноа затих.
- Вона розповідала про мене?
-Так, небагато, що ти краща подруга Кая, практично як сестра, спершу вона ревнувала але потім зрозуміла що у нього почуття до тебе як до сестри і заспокоїлася.
-Вони разом-хотіла було розвернутися але згадавши попередження Ноа, передумала.
-Так Керрі, якби ти хоч трохи була уважна до своїх близьких ти знала б це.
Знайшовши частку правди в його словах, хоч і образливих, я замовкла. "- І справді як я не помітила подібності у Брітні теж такі темно зелені очі тільки колір волосся у них різні у Брітні вони світлі можна сказати попелястий а він навпаки темний шатен."
Під'їхавши до будинку Ноа почав виходити з машини, але я його зупинила.
-Ти ж сказав що ми розслідуємо окремо.
-Я передумала. Ти ніби не галаслива. Проблем не буде. - І вийшов з машини.
Зітхнувши я поклала голову на кермо але голова зі сковзнула і вдарилася об клаксон. І на всю вулицю, а на вулиці було тихо, відбувся "Біп-біп" Швидко піднявши голову і подивившись, чи не дивиться Ноа на мене. Але Ноа вже дивився і в його очах можна було прочитати а-ля "Не примушуй мої слова забирати назад". Усміхнувшись і піднявши великий палець, що все супер, нічого переживати. Але Ноа вже відвернувся і почав крокувати до воріт.
"Чорт, будь ти проклятий". Хотіла було вдарити по керму, але подумала і вирішила, що це не найкраща ідея.
Що ж, Керрі Брук у тебе з'явився офіційно напарник.