Глава 5: Син

Драуген, повернувшись до селища, відчув радість зустрічі з сім'єю. Його дружина Ельза, відома своєю мудрістю і добротою, привітала його з перемогою. Його дочка Марта, талановита майстриня, займалася ремеслами та допомагала матері в господарстві. Але найбільше турбот Драугену завдавав його молодший син Олаф.
Олаф мав замкнутий і легковажний характер. Він прагнув слави й бажав воювати, як його батько, але його юний вік і невеликий зріст були на заваді його амбіціям. Олаф постійно відчував, що його недооцінюють, і це викликало в нього злість і образу.
Одного дня, граючи з однолітками, Олаф почув насмішки від одного з хлопців через свій малий зріст і невміння битись дерев'яним мечем. Розлючений, він кинувся на кривдника і сильно побив його. Хлопчик, який сміявся з Олафа, залишився з синцями та подряпинами, і ця подія сколихнула все селище.
Драуген, дізнавшись про це, скликав сімейну раду. Він був розлючений і занепокоєний поведінкою сина. Ельза намагалася заспокоїти чоловіка, а Марта підтримувала Олафа, але сама була шокована його діями.
- Олафе, ти розумієш, що зробив? - суворо запитав Драуген. - Насильство не вирішує проблем. Ти наш спадкоємець, і від тебе залежить наше майбутнє. Ти не можеш діяти, керуючись лише емоціями.
Олаф, опустивши голову, мовчав, але в його очах блищала впертість.
- Тато, я хочу бути воїном, як ти, — нарешті сказав він. - Але всі сміються з мене, бо я малий і слабкий.
Сила справжнього воїна не в його м’язах, а в його мудрості йаа стриманості, — промовила Ельза, ніжно поклавши руку на плече сина. - Ти повинен навчитися контролювати свої емоції та показувати свою силу через добрі вчинки.
Ми всі любимо тебе, Олафе, і хочемо, щоб ти став великим воїном, але для цього потрібно вчитися і працювати над собою. Ти зможеш досягти всього, чого бажаєш, якщо навчишся бути терплячим і розсудливим.
Конфлікт між Драугеном і Олафом був неминучий, але ця подія стала поворотним моментом у їхніх відносинах. Драуген вирішив присвятити більше часу навчанню сина, щоб той зрозумів, що справжня сила полягає не лише в фізичній могутності, а й у здатності приймати мудрі рішення.
Минав час, і поступово Олаф почав змінюватися. Він прислухався до порад батька і матері, працював над собою і вчився бути справжнім воїном. Селище також бачило ці зміни й почало більше поважати його.
Драуген вирішив, що настав час навчити Олафа всьому, що він сам знав про бойове мистецтво та життя воїна. Ранками вони вирушали в ліс, що розкинувся неподалік від селища, де між високими соснами і ялинами пролягали вузькі стежки, а густий підлісок приховував багато таємниць. Свіже повітря, напоєне запахом смоли та лісових трав, надавало сил і енергії для тренувань.
Вони починали з фізичних вправ: Олаф бігав стежками, піднімав каміння, відтискався від землі. Драуген стежив за сином, підказуючи йому правильні техніки дихання і рухів.
• Фізична підготовка – це основа, — говорив він. - Але справжній воїн повинен мати не лише сильне тіло, а й гострий розум.
Після фізичних вправ вони переходили до бойових мистецтв. Драуген вчив Олафа володіти мечем, сокирою, списом і луком. Вони вправлялися в техніках атаки та захисту, відточуючи кожен рух до досконалості. Під час цих тренувань Олаф вчився контролювати свої емоції й зосереджуватися на завданні.
— Твої емоції – це твій ворог, — часто нагадував Драуген. - Якщо ти навчишся контролювати їх, ніхто не зможе перемогти тебе.
Ввечері вони часто сідали біля багаття на березі невеликого озера, яке лежало серед лісу. Вода в ньому була чистою і холодною, і віддзеркалювала безмежне небо, вкритий зірками. Драуген розповідав синові історії про битви, подвиги та мудрість давніх воїнів. Олаф слухав батька, вбираючи його знання і досвід, і відчував, як його розум стає гострішим, а дух – міцнішим.
Одного дня, під час тренування на лісовій галявині, Драуген і Олаф почули слабкий крик, що долинав з глибини лісу. Вони зупинилися і прислухалися. Крик повторився, цього разу трохи голосніше.
• Це може бути пастка, — сказав Драуген. - Будь обережним і тримайся поруч.
Вони обережно пішли в напрямку крику, пробираючись через густий підлісок. Незабаром вони вийшли на невелику галявину, де побачили чоловіка на колінах, закутого в ланцюги. Його одяг був порваний і забруднений, а обличчя вкрите ранами та синцями. Він був явно виснажений і виглядав так, ніби не їв і не пив кілька днів.

— Хто ти? - запитав Драуген, наближаючись до чоловіка. - І що ти тут робиш?
— Я... я втік, — ледве промовив чоловік, піднімаючи голову. - Я раб... мого господаря... з Сомерсету. Він... він поводився зі мною жорстоко. Я не міг більше терпіти...
Олаф з жалістю подивився на чоловіка. Він розумів, що цей нещасний пройшов через великі страждання.
— Ми повинні допомогти йому, — сказав він батькові.
Драуген кивнув і, діставши ніж, почав розрізати ланцюги, якими був закутий чоловік.
— Ми відведемо тебе до нашого селища, — сказав він. - Ти отримаєш їжу і притулок. Але спочатку розкажи нам все, що знаєш про свого господаря і про те, що трапилося.
Чоловік, який назвався Іваном, почав розповідати свою історію. Він розповів про жорстокого господаря, який примушував його працювати до знемоги та постійно карав за найменшу провину, показуючи рубці на тілі від батога. Іван вирішив втекти, коли зрозумів, що його життя в небезпеці.
— Дякую вам, — сказав раб, коли Драуген зняв останній ланцюг. - Ви врятували мене.
Ми допоможемо тобі, — відповів Драуген. - Але ти повинен бути готовий працювати й жити за нашими законами.
Вони повернулися до селища разом з Іваном, який тепер отримав надію на нове життя. Ця подія залишила глибокий слід в душі Олафа. Він зрозумів, що справжня сила не тільки в мечі, а й у здатності допомагати тим, хто цього потребує. Це був важливий урок, який він ніколи не забуде.