"Чи знаєш ти, як пишуться вірші?"
Честер Фінч
Чи знаєш ти, як пишуться вірші? Як лиються дощем слова у рими? Зі спогадів, що ожили в душі, Й блукають десь надіями марними. Як завмирає, тремтячи, душа, Як будиться у пам’яті забуте… Й торкається пелюсткою вірша, Того, що вже ніколи не вернути! Як в грудях серце гупає чимдуж, Гарячу кров ганяючи по жилах. Як ніжним цвітом білих-білих руж Спаде віршем все те, що пережив я… Чи знаєш ти, як думи дістають? Думки про те, та і про інше. Про те, чого не повернути.. Про те, чого не буде більше..
2023-08-11 19:47:32
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Честер Фінч
@Aolla_Wanderlitt Дякую❤️
Відповісти
2023-08-11 20:21:40
Подобається
Lexa T Kuro
Дякую за цей вірш! Я вас розумію... Бо збрехати у рядок не можна... бо брехню чути... А вірші пише оголена душа, а не сухий розум. Так якось вважаю... Дякую, що Ви є! Дуже люблю Вашу творчість! 🙏🤗☀️
Відповісти
2023-08-12 08:18:33
1
Честер Фінч
@Lexa T Kuro І вам я сердечно вдячний, за ваші коментарі💙
Відповісти
2023-08-12 08:20:04
1
Інші вірші поета
"Орел" "Матір" "У поета всередині" "Мені кожен вечір, запалюють зорі"
Інші поети
secret
@secretnoclue
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2848
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3980