"Чи знаєш ти, як пишуться вірші?"
Чи знаєш ти, як пишуться вірші? Як лиються дощем слова у рими? Зі спогадів, що ожили в душі, Й блукають десь надіями марними. Як завмирає, тремтячи, душа, Як будиться у пам’яті забуте… Й торкається пелюсткою вірша, Того, що вже ніколи не вернути! Як в грудях серце гупає чимдуж, Гарячу кров ганяючи по жилах. Як ніжним цвітом білих-білих руж Спаде віршем все те, що пережив я… Чи знаєш ти, як думи дістають? Думки про те, та і про інше. Про те, чого не повернути.. Про те, чого не буде більше..
2023-08-11 19:47:32
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Честер Фінч
@Aolla_Wanderlitt Дякую❤️
Відповісти
2023-08-11 20:21:40
Подобається
Lexa T Kuro
Дякую за цей вірш! Я вас розумію... Бо збрехати у рядок не можна... бо брехню чути... А вірші пише оголена душа, а не сухий розум. Так якось вважаю... Дякую, що Ви є! Дуже люблю Вашу творчість! 🙏🤗☀️
Відповісти
2023-08-12 08:18:33
1
Честер Фінч
@Lexa T Kuro І вам я сердечно вдячний, за ваші коментарі💙
Відповісти
2023-08-12 08:20:04
1
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6554
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2118