"Дністер"
Холодний ранок похмуро привітав мене. Цей дощ нічний, мій смуток знищив назавжди! В повітрі запах, ранкової роси. Такої чуйної, незвичної краси.. Такий чарівний день, я вже і не пригадаю.. Коли я посміхався, та щиро я радів. Думки засмучені, мене вже полишають. А з ними дні засмучені мої.. Яка краса панує навкруги! Цей степ широкий, і ці ліса могутні. І спів птахів, такий вже милозвучний. Я збережу його, у пам'яті своїй.. Візьму вудилище, та пляшку вина. Посиджу на камнях, подумаю я за життя.. Та ця журба, яка жила у мені. Вже відійде, подалі в далечінь.. Які пейзажі, яка ріка широка.. Дністер могутній, мене вже покорив. Тут моє серце, навіки залишилось. Я тут життя своє, не раз би ще прожив..
2023-07-11 15:54:40
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Світлий сум скрізь рядки... Але так світло й так гарно! Періодами такі митті потрібні... бо у швидкому ритмі життя, ми не встигаємо зрозуміти, хто ми, де і навіщо... Нових натхнень Вам! Бережіть себе!🙏🤗
Відповісти
2023-07-12 11:52:28
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2502
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2524