"Дністер"
Холодний ранок похмуро привітав мене. Цей дощ нічний, мій смуток знищив назавжди! В повітрі запах, ранкової роси. Такої чуйної, незвичної краси.. Такий чарівний день, я вже і не пригадаю.. Коли я посміхався, та щиро я радів. Думки засмучені, мене вже полишають. А з ними дні засмучені мої.. Яка краса панує навкруги! Цей степ широкий, і ці ліса могутні. І спів птахів, такий вже милозвучний. Я збережу його, у пам'яті своїй.. Візьму вудилище, та пляшку вина. Посиджу на камнях, подумаю я за життя.. Та ця журба, яка жила у мені. Вже відійде, подалі в далечінь.. Які пейзажі, яка ріка широка.. Дністер могутній, мене вже покорив. Тут моє серце, навіки залишилось. Я тут життя своє, не раз би ще прожив..
2023-07-11 15:54:40
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Світлий сум скрізь рядки... Але так світло й так гарно! Періодами такі митті потрібні... бо у швидкому ритмі життя, ми не встигаємо зрозуміти, хто ми, де і навіщо... Нових натхнень Вам! Бережіть себе!🙏🤗
Відповісти
2023-07-12 11:52:28
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2942
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2535