"Дністер"
Холодний ранок похмуро привітав мене. Цей дощ нічний, мій смуток знищив назавжди! В повітрі запах, ранкової роси. Такої чуйної, незвичної краси.. Такий чарівний день, я вже і не пригадаю.. Коли я посміхався, та щиро я радів. Думки засмучені, мене вже полишають. А з ними дні засмучені мої.. Яка краса панує навкруги! Цей степ широкий, і ці ліса могутні. І спів птахів, такий вже милозвучний. Я збережу його, у пам'яті своїй.. Візьму вудилище, та пляшку вина. Посиджу на камнях, подумаю я за життя.. Та ця журба, яка жила у мені. Вже відійде, подалі в далечінь.. Які пейзажі, яка ріка широка.. Дністер могутній, мене вже покорив. Тут моє серце, навіки залишилось. Я тут життя своє, не раз би ще прожив..
2023-07-11 15:54:40
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Світлий сум скрізь рядки... Але так світло й так гарно! Періодами такі митті потрібні... бо у швидкому ритмі життя, ми не встигаємо зрозуміти, хто ми, де і навіщо... Нових натхнень Вам! Бережіть себе!🙏🤗
Відповісти
2023-07-12 11:52:28
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2105
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1097