"Мандрівник"
А знаєте, побачив я чимало, за свої молоді роки.. Я зустрічав людей бездушних, та душевнохворих добряків.. І серед натовпу давно пропащих, Хоча б іскру зміг я віднайти.. Я пошуки свої, не припиняючи, блукав серед порожніх міст.. І ніби тут людей багато є, та з них людину не знайти.. І не знайти мені, сильні рядки.. Які б змусили задуматись, хоча б, на хвилину всім.. А знаєте, життя-дорога сонячна. На ній пройти ми маємо всі.. І який би не був дощ проливний, та грім у серці не лунав.. Я залишаюсь тільки тим, який розбився поміж скал..
2023-05-24 21:21:35
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2540
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5247