"Куди спішить цей час"
Честер Фінч
Куди спішить цей час. Навіщо так летіти.. Хотілось б залишитись у спогадах своїх... Я завжди прагнув щастья. Шукав його у полі. Нездійсненних бажань.. На перегони з долею.. Куди ми спішимо.. Все прагнено дізнатись! А жити нам коли? У вирії подій? Який чарівний день. Відкрився на світанку. Та не зустріти вже мені.. Ці посмішки людей. Я і не пригадаю,коли сам посміхався. Життя-складне. І я складним стаю.. А поруч люди,похмурі та суворі. Жаліються на долю,складну та непросту..
2023-03-12 18:30:27
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сандра Мей
❤️🔥 Дуже гарно й правдиво.
Відповісти
2023-03-12 21:11:02
1
Інші вірші поета
"Чому Світ наш такий?" "Поет живе, допоки пише" "У теплий день, збирання винограду" Вітер Змін
Інші поети
Duaa Is Lazy
@Writer_Duaa
Mateo Torres
@mateo_adrian
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11513
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1767