Поема "Жук-романтик"

Честер Фінч

Геть зник смуток з очей моїх.. Я зустрів її в садку. Тут птахи заспівали мені. Що знайшов я ту саму: "свою". І вона як та квітка в саду найгарніша.. Вже у неї яскраве вбрання.. Та і я золоте тіло маю, але зріст мій малий от біда.. Я спитав у бджоли: -Як гадаєш, вона покохає мене?! Та бджола відповіла: Це людина.. Забуть ти про це! -Це немає різниці, серед своїх давно я чужий.. Скажи мені бджілко, чому світ такий?! Чому кохати не можу людину, а лише тільки своїх.. -Ти ще молодий.. Та не розумієш, вони злі не такі як ми.. Вони знищують все що бачать, всім бажають смерті, біди.. -Вона не така! Вона добра, чутлива, приємна, і завжди квіти саджає, вже у неї таке не знайти.. -Ти наївний! Багато незнаєш, ще багато маєш пройти!-бджілка з голосом сумним,відповіла вже мені. Я не слухав її, не бажав, вона просто незнає мене, і тим паче її. Споглядав я на небо, та розумів що під вечір побачу її.. І ось вечір прийшов у садок, всі комахи та плазуни прокинулись. Я чекав на появу її.. Що хоча б оком одним споглядати, як поливає вона квіти свої. Я вже відчував запах її духів, і ту посмішку в думках уявляв.. Та чомусь вона не весела.. Злість панує в повітрі чомусь.. Я побачив хмари червоні. Щось не так.. відчуваю чомусь.. З під спини дістала вона зброю, та із неї бризкати розпочала. Вся родина моя почала вмирати, біль в очах... біль в очах.. Я відчув запах смерті вже близько.. На той світ, мені вже пора.. І в останніх агоніях болі, я побачив бджілки силует, та промовив вже тихо до неї: -Ти пробач! Була ти права! Не змінити жорстоких людей..

2023-03-18 21:09:27

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

просто веселка

Сумно, але гарно написано ✨👏

Відповісти

2023-03-19 05:55:19

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1634

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

2272