"Ми багато з книг дізнаємось"
Честер Фінч
Ми багато з книг дізнаємось. Але головне, ми так і не пізнали.. Як пожити на світі, без війни, та журби? Кожен з нас, щось вічно шукає.. Хтось шукає дорогу до раю, а хтось спокій в душі. Розібрали серце моє, на деталі.. Подивились що там, та кинули його у сміття! Я блукав в пустелі, все шукав каяття.. Щось собі промовляв, та вірив Хайяму.. Та його ті слова, це були лиш слова.. Ми багато з книг дізнаємось. Та лише не дізнались ми, як пожити на світі, без болю, страждань, та журби..
2023-07-21 22:49:14
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Як на мене, кожен шукає втрачений пазлик від своєї душі. Та не кожен усвідомлює це.
Відповісти
2023-07-22 07:03:03
1
Lexa T Kuro
Книги знають не все((, а Хайям по суті був п'яницею, тому вірити йому можно відсотків на 40😉 В кожного свій шлях, і яким він повинен бути, знає лише Ваше серце, як і серце кожного з нас. Якщо не читали, почитайте Річарда Баха, наприклад, "Ілюзії", або "Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон"... В цього автора теж є цікаві роздуми... Дякую, Вам за Ваші вірші! 🙏☀️
Відповісти
2023-07-22 07:09:04
1
Інші вірші поета
"Сподівання" "А хочеш..." "Ще з тих часів" "Страждальної душі поет"
Інші поети
Юрий Тим
@currentlib
Amareto
@Amareto
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10219
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2283