"Сам блукаю"
Честер Фінч
Сам блукаю серед степу широкого. Все бажаю відповіді знайти.. На питання, які хвилюють кожного.. Де тут правда? Як себе знайти? Вже біжу навздогін з пітьмою.. І слова в голові ріжуть голову мою.. Скільки часу ще блукати потрібно? Щоб здружитись мені з собою. Все для когось старався я жити.. Дарувати тепло та добро. Але з віком всі мої сили.. Неприйнятними стали давно.. І кінець дороги в тумані.. Все біжу.. Від злих тих думок. І в дорозі людей я не бачу.. Закриваю в собі я замок.
2023-01-14 13:48:27
3
0
Інші вірші поета
"Зоряна Ніч" "Зима" "Осінь" "Хтось скаже"
Інші поети
Educatorus Librarium
@educatorusdigitelli
Ms. Nothing
@ms_nothing
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2932
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12534