"Я малював картину"
Честер Фінч
Я малював картину, яка мені, вже до душі. Степи, ріки, рівнини, кручі. Краса країв, цих неземних.. Пейзаж лікує, зігріває, і серце моє оживає. Душа моя, вже не болить.. Я малював картину, де люди всі щасливі! Немає криків, сліз, та болю.. Яких і так чимало скрізь.. Немає голоду, хвороб, і смерть, вже відійшла від них..
2023-07-14 22:12:03
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Чарівно! Нехай так і буде!🙏☀️ Світлі відчуття після того, як прочитала😉🤗 Дякую Вам! Нових дивовижних картин!🌌🎨🖌️
Відповісти
2023-07-15 05:46:06
2
Інші вірші поета
"У поета всередині" "Художник" "Enough of this suffering" "Грішник"
Інші поети
Anntuanetta
@Anntuanetta
Natasha T Chirume
@_natashatchirume
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2250
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12566