"Стоїть галера моя"
На мілині космічних океанів. Стоїть галера моя.. Я вірю що знайду, щасливі місця. Та серце темніє, і небо чорніє від зла.. Стараюсь бути потрібним та щирим. Але ці тенета, все душать мене.. Нестерпні хвилини без тебе, нестерпна моя пора.. Кінцева зупинка це-драма моя! Самотні галери, такі ж острова..
2023-06-19 18:03:26
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lexa T Kuro
Вибачаюсь, Т9 поплюжити мову(( Я писала "неможливо для всіх..."
Відповісти
2023-06-20 05:35:08
1
Честер Фінч
@Lexa T Kuro У вас завжди чудові коментарі, дякую вам за вашу оцінки моїй творчості👏❤️
Відповісти
2023-06-20 07:31:54
1
Lexa T Kuro
@Честер Фінч Завжди коментую так, як відчуваю. Бо якщо інакше, то навіщо?)
Відповісти
2023-06-20 10:24:56
1
Схожі вірші
Всі
Дозе с любовью))
Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46
42
40
3367
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12503