جدتي
Monia Zanata
جدتي النائمة اسفل كَومٍه من التُراب انتِ لا تعلمين كم الفراغْ الذي تَخلف بعد رحيلكِ اِشتقتُ لكِ كَثيراً اصحبتُ اتمنيَ ان تعودِ اِلي او ان اتِ انا اليكِ اصحبت دموعي تَنهمِر وَحدها بمُجرد ذكركِ قَلبي اصبح ينبُض بقوة فقط من ذكراكِ اُحبكِ
2020-07-26 02:45:53
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Monia Zanata
@Safaa Ahmed يارب
Відповісти
2020-07-26 15:05:44
1
Safaa Ahmed
دايما احلم أنها بتضحك وبتحكى أنها مازالت حية
Відповісти
2020-07-26 15:05:53
2
Safaa Ahmed
كل حاجاتها أتذكرها
Відповісти
2020-07-26 15:06:08
2
Інші вірші поета
# سأظل معكِ . شاي!
Інші поети
Tasnime Bouchareb
@tasnime_bouchareb
EmmaGolfild
@EmmaGolfild
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4814
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12328