شُعلة
و كأن شُعلة قلبي تكمن في عمق عينيك، و نعاسهما؛ أساورٌ من النسيان، فهل أنسى موسيقى جعلتني أكتب ما قد لا أتخيّلُ أني سأكتبه يوما، عن ما لا أعرفه؛ عن نفسي و عن صدى الجمال في ظلّ الصحراء ليلا. كما لو أن لوحة مفاتيح الپيانو قد جُعِلَت كي تراقصنا خلسة و علانيّة. و تلكَ الأوتارُ كي تواسينا.. هل أنسى ألواني في ليلة رمادية لامستُ فيها ظلال الفنون الضبابيّة.. كما لو أن ربيعا يزهر في الجزء المُظلم مني.. لكن الضوء لم يبلُغني بعد... هل أنسى؟.. كلا.. و ما هو النسيان إن ظلّت أعيُنُنا مُستيقظة... و ما هو النسيان ما إن راوغ النعاس كِلَينا... ♜♜♜ 03/09/2018
2018-09-03 00:23:54
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
نـُونِه
لا يوجد النسيان لكن يوجد من يتناسى💜
Відповісти
2018-09-03 08:06:35
2
CyrineAtallah
@نـُونِه صح نونة🙏❤
Відповісти
2018-09-03 10:28:29
1
نـُونِه
@CyrineAtallah 💋💋💋
Відповісти
2018-09-03 10:47:46
1
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13527
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5288