Не птахи
Хижим птахом ми здобич тримаєм
І ковтаєм власні думки
Ніби кров ми себе втрачаєм
Аби стати такими як всі.
Щоб у натовпі серед сорок
Сойкою не заспівати
Затуляєм щодужче рот
Крила назавжди зрізаєм.
Вище неба дороги нема
І не пустять туди мотузки
Що зв'язали і тягнуть вниз
Тягарем за спиною стали.
Хто надів їх, коли устиг?
Чом так боляче це признавати?
Чи то рідні, а може самі
Не вірим, що зможем літати.
Ми не люди і ми не птахи
Не письменники й не музиканти
Всі картини у нас в голові
Не написані нами романси.
Наш маленький секрет, наша доля
З колисковою нам привита
Тихим шепітом неістот
Нам відомо усе на світі.
Чи то чари, чи дар, чи прокляття
Повертати немає часу
Є сьогодні, а завтра, всього лиш, чекає
Аби знову сховатись в пітьму.
2022-02-21 15:29:30
6
4